Пірати Карибського моря: Помста Салазара (Pirates of the Caribbean: Dead Men Tell No Tales / Пираты Карибского моря: Мертвецы не рассказывают сказки). Пригоди / містика / комедія. США, 2017. Режисери Хоакім Роннінг та Еспен Сандберг. У ролях: [Джонні Депп->johnny-depp], [Джеффрі Раш->jeoffrey-rush], [Хав’єр Бардем->javier-bardem], Брентон Твейтс, Кая Скоделаріо, [Орландо Блум->orlando-bloom], [Кіра Найтлі->keira-knightley].
З 24 травня стрічку “Пірати Карибського моря: Помста Салазара” можна переглянути у Львові у комплексі “Планета кіно”.
Син Вілла Тернера (Твейтс) хоче звільнити батька від прокляття, тому шукає Джека Спарроу (Депп), сподіваючись на його допомогу. І не лише він: пірата розшукує капітан Салазар (Бардем), який через нього перетворився на живого мерця…
Минулий рік можна було назвати роком непотрібних продовжень, і те саме, схоже, можна буде сказати про цей. Точніше, не те щоб зовсім непотрібних, а непотрібних у тому вигляді, в якому вони з’явились на світ.
П’яті “Пірати” – однозначно найгірша картина з циклу, в якому дійсно вдалою була тільки перша. З неї, до речі, майже без змін взяли фабулу: наївний юнак, рішуча дівчина, кістляві мореплавці і Джек Спарроу. Тільки цього разу все це не спрацювало, і в першу чергу саме Спарроу. Невідомо, чому автори вирішили перетворити його з кумедного хитруна, який потрапляє у халепи так само легко, як і викручується з них, на дегенерата-алкоголіка, не здатного ні на що. Так, комічні невдачі – важлива частина образу, але до них повинні додаватись винахідливі перемоги, а єдина така у стрічці є у флешбеку з молодим Джеком, коли він здобуває своє прізвисько. Так, деградація Спарроу – одна з основних сюжетних ліній, однак вона мала закінчитись тим, що герой знаходить колишнього себе, а цього не сталося. Не те погано, що Джек нахабний і вічно п’яний, а те, що він надзвичайно пасивний: інші герої просто тягають його з собою, тільки невідомо, навіщо – користі від нього жодної, самі клопоти. Єдиний позитивний момент у тому, що цього разу його на екрані не так вже й багато.
Не можна сказати, що Блум і Найтлі були особливо яскравими персонажами навіть у першому фільмі, але у порівнянні з новою парою вони, можна сказати, сяяли. З Твейтса вийшов абсолютно позбавлений харизми центральний герой, тим паче що він, хоч і намагається, нічого дійсно важливого у стрічці не робить. Основна робота лягає на плечі вченої дівчини у виконанні Скоделаріо, яка трохи цікавіша за свого партнера, але не настільки, щоб витягти настільки провальний фільм. Мотив про те, що через знання її усі вважають відьмою, своєю абсурдністю набридає дуже швидко, як і жарти, пов’язані з тим, як тупуваті пірати трактують її слова.
Для Раша нова поява у ролі капітана Барбоси теж є найслабшою з усіх: від колишнього грізного безсмертного пірата тут мало що залишилось, і сценаристи обійшлися з його персонажем… скажімо так, не дуже добре. Натомість новий безсмертний лиходій, Салазар у яскравому виконанні Бардема, справляє саме таке враження, яке потрібно: трохи лякає і сильно розважає. Він і його досить таки моторошний екіпаж роблять перегляд хоча б в якійсь мірі терпимим, однак кіно в цілому вони теж не рятують. Можна ще згадати про повернення Блума і Найтлі, проте їх екранний час дуже обмежений, хоча фінал є хорошим завершенням їх історії (якщо це завершення).
Якщо з персонажами у стрічці відверта біда, то з видовищністю все гаразд. Кістлявих піратів обслуговують дуже якісні спецефекти, морські битви і погоні зняті на належному рівні – шкода, що сценаристи та актори працюють проти них. “Піратська” серія остаточно видохлася, тому треба не мучити її далі, а дозволити тихо піти на дно.