Джунглі (Jungle / Джунгли). Пригоди / драма / трилер. Австралія, 2017. Режисер Грег Маклін. У ролях: Денієл Редкліфф, Алекс Рассел, Томас Кретчманн, Ясмін Кассім, Джоел Джексон, Яцек Коман.
З 2 листопада стрічку “Джунглі” можна переглянути у Львові у комплексі “Планета кіно”.
Йосі Гінсберг (Редкліфф), бунтуючи проти свого батька, вирушає у мандри світом. Він знайомиться з двома такими самими любителями пригод, а потім зустрічає загадкового Карла, який обіцяє трійці показати куток джунглів, куди ще не дісталась цивілізація…
Денієл Редкліфф з усіх сил намагається втекти з тіні всесвітньо відомого хлопчика-чарівника і довести усім, що він талановитий різнобічний актор. Цього разу він спробував розіграти ту саму виграшну карту, що й Леонардо Ді Капріо у “Тому, що вижив”, але вийшло аж ніяк не настільки добре – принаймні навіть про номінацію на “Оскар” не йдеться зовсім.
Справа не в Редкліффі як такому і не в його акторських здібностях. Він якраз попрацював як слід: його вкрай схудле після тривалого часу у джунглях тіло – це аж ніяк не спецефекти. Йому вдалося переконливо показати як фізичні, так і психологічні муки людини, змушеної на самоті боротися за виживання. Режисер Маклін спеціально робить наголос на стражданнях Йосі, якому доводиться мерзнути, мокнути під тропічними зливами, відлякувати диких хижаків та діставати паразитів з власної голови (останній момент вийшов по-справжньому виразно мерзенним). Врешті-решт його починають переслідувати галюцинації, і надія на порятунок з кожним днем стає все більш примарною. Редкліфф відіграв все це дуже реалістично, надавши фільму вагу, якої йому помітно бракувало. Проблема у тому, що це, фактично, єдине, що у “Джунглях” дійсно вдалося.
По-перше, стрічка ніяк не може визначитися з жанром і напрямком руху. Вона намагається балансувати між розповіддю про сформовану пережитими пригодами чоловічу дружбу, психологічним трилером про поведінку людей під дією стресу в екстремальних умовах, жорстокою драмою виживання та історією про перемогу сили духу, однак не допрацьовує як слід у жодному з випадків. Напарники Йосі залишаються загадками без виразних ознак характерів, особливий душевний зв’язок між мандрівниками на екрані так по-справжньому і не формується, а конфлікти виникають на порожньому місці. Так само загадкою лишається провідник Карл, і пов’язана з ним лінія, про яку розповідають перед титрами, могла б стати основою для цікавішого фільму. Драма виживання ж починається у другій половині картини, коли інтерес до подій на екрані помітно знижується, і не закінчується чимось схожим на перемогу людини над безжальною природою.
Підсумок: незважаючи на якісну акторську роботу Редкліффа, який поставився до свого завдання надзвичайно серйозно, стрічка не дуже вражає, особливо у порівнянні з “Тим, що вижив”. Втім, прихильникам актора її точно можна рекомендувати.