Я, Тоня (I, Tonya / Ледяная стерва). Спортивна “чорна комедія”. США, 2017. Режисер Крейг Гіллеспі. У ролях: Марго Роббі, Себастьян Стен, Елісон Дженні, Боббі Каннавале, Маккенна Грейс, Кетлін Карвер, Пол Волтер Хаузер, Джуліанна Ніколсон.
З 8 лютого стрічку “Я, Тоня” можна переглянути у Львові у комплексі “Планета кіно”.
Тоня Хардінг (Роббі) вперше встала на ковзани у чотири роки і з того часу наполегливо йшла до своєї мети – перемоги на Олімпійських іграх. Для того, щоб мрія дружини здійснилась, чоловік Тоні вирішує прибрати зі змагань її головну конкурентку…
“Чорні комедії” на тему спортивних змагань знімали неодноразово, і серед них було чимало непоганих. Але до появи “Тоні” було важко уявити, що одну з найбільш жорстких і гострих “чорних комедій” останніх років можна зняти про жіноче фігурне катання.
Героїнею стрічки стала Тоня Хардінг, яка прославилася не лише тим, що першою з американок змогла зробити особливо складний фінт на льоду, а й тим, що разом з чоловіком відправила злочинця скалічити її колегу і суперницю, вдаривши по коліну. Виконавець виявився нездарою, і охоронці закону швидко вийшли на Хардінг, яку позбавили можливості брати участь у будь-яких змаганнях до кінця життя.
Картина майстерно змальовує виразний, часом гротескний портрет головної героїні. Тоня не вирізняється розумом, не отримала жодної освіти, і єдине, що вона вміє, – це кататися. Вона звикла до стусанів, якими її нагороджували спочатку тиранічна мати, а потім теж не дуже розумний чоловік. Давати відсіч вона, втім, теж досить швидко навчилася. Хардінг, яка ніколи не вирізнялась манерами та жіночністю, завжди була аутсайдером у виді спорту, де мистецтво подати себе цінується мало не вище, ніж атлетична вправність. Перемоги давались їй значно складніше, ніж її суперницям, а робити висновки і щось змінювати вона не хотіла. Роббі вдалося створити переконливий образ жінки, яка насправді є своїм власним головним ворогом: це одна з найкращих акторських робіт року, тому на “Оскар” її висунули цілком заслужено.
Не гірше, а можливо, навіть краще показала себе Дженні у ролі матері Тоні, офіціантки, яка без кінця палить (в тому числі на дитячій ковзанці) і безжально проштовхує дочку до все кращих результатів і все більших перемог. Переконана у тому, що дочка добре катається лише тоді, якщо її як слід розсердити, вона щоразу відмовляється визнавати перемоги Тоні і всіляко принижує її, і все ж таки акторка грає це чудовисько з таким гострим злим гумором, що викликає воно частіше посмішку, ніж ненависть. Стен також добре зіграв чоловіка Хардінг, тупуватого невдаху, який може миттєво перейти до холоднокровної жорстокості, а особливий діамант – його спільник, ще більший невдаха, який вважає себе таємним агентом, у виконанні Хаузера. Сцени підготовки і самого нападу – серед найкращих у фільмі, оскільки за комічним ідіотизмом учасників вони нагадують кращі фільми братів Коенів.
Підсумок: гостросатиричний, цікаво стилізований погляд на реальну історію і стосунки у світі великого спорту. Вартий уваги хоча б тому, що дає можливість побачити Роббі, яка й до цього була зіркою, в її поки що найкращій ролі.