Ремпейдж (Rampage / Рэмпейдж). Фантастичний бойовик. США, 2018. Режисер Бред Пейтон. У ролях: Двейн Джонсон, Наомі Гарріс, Малін Акерман, Джеффрі Дін Морган, Джо Манганьєлло, Джейк Лесі, Марлі Шелтон, Джек Квейд.
З 12 квітня стрічку “Ремпейдж” можна переглянути у Львові у комплексі “Планета кіно”.
Приматолог Дейвіс (Джонсон) бореться з браконьєрством, і його найкращий друг – горила Джордж. Якось з супутника на Землю падають три контейнери з біологічною зброєю. Один з них перетворює на велетня вовка, другий – крокодила, а третій – Джорджа…
Велетенська горила крушить місто… десь це вже було, таке враження. Так і там, і ще раз, і ще раз. Навіть якщо горила біла, як у даному випадку – був “Могутній Джо Янг”, а якщо точніше, їх було навіть два. Але цього разу – нюанс – по місту бігають і інші велетенські тварюки. А чим більше монстрів-гігантів на екрані, тим краще кіно. Чи не так?
Як для чергової екранізації відеогри “Ремпейдж” сприймається досить непогано – серед них є чимало таких, які дивитись взагалі важко, а його можна, місцями навіть майже цікаво. Знову ж таки, велетенська горила, особливо біла, – це атракціон, який важко провалити. Коли ж до неї приєднуються гігантський вовк і ще більша за всіх них рептилія – от тоді стає дійсно весело. Усі троє вони крушать і один одного, і місто, даючи майстрам спецефектів можливість попрацювати, а сценаристам – відпочити, хоча вони у даному випадку й так не напружувалися. А от спецефекти на рівні, є на що подивитись, навіть якщо ми подібне вже бачили і не раз.
Горила, ясна річ, на нашому боці, бо з нею дружить Двейн Джонсон – досить несподіваний у ролі приматолога, хоча він вже грав і товстунів, і геїв, і людей різних професій, він жодних ролей не боїться. Тим паче що це не те кіно, в якому слід зображувати на обличчі інтелект, навіть якщо граєш вченого – достатньо туди-сюди бігати і час від часу кричати наукові слова. Тут же навіть цього не треба робити – герой Двейна просто має особливий зв’язок з підопічними, і цей зв’язок стає йому дуже в нагоді, коли один з підопічних підростає до розмірів будинку. Щоправда, не відчувається, щоб Джонсон отримував справжнє задоволення від гри, яке у нього, безумовно, спостерігається хоча б у нещодавніх “Джуманджи”. Єдина, хто у “Ремпейджі” відверто розважається – Малін Акерман у ролі корпоративної лиходійки, яка, здається, отримує задоволення від зла просто тому, що це зло.
Підсумок: кіно для усіх любителів велетенських тварин, у першу чергу горил. Спойлер: горила у фіналі перемогла. Хіба ж це може бути погане кіно?