Праведник-2 (The Equalizer 2 / Великий уравнитель 2). Трилер. США, 2018. Режисер Антуан Фукуа. У ролях: Дензел Вашингтон, Педро Паскаль, Меліса Лео, Ештон Сандерс, Орсон Бін, Білл Пуллман, Джонатан Скарф, Сакіна Джаффрі, Адам Карст.
З 6 вересня стрічку “Праведник-2” можна переглянути у Львові у комплексі “Планета кіно”.
Колишній агент ЦРУ Роберт Маккол (Вашингтон), який вважається мертвим, продовжує творити добрі справи, допомагаючи усім, кому це потрібно. Однак помста за єдину близьку людину приводить його на бій зі зграєю тренованих найманців…
Вашингтон повернувся до ролі Роберта Маккола, колишнього спецагента, який став народним месником і просто людиною, що з усіх сил намагається допомагати іншим. Не те щоб це повернення було обов’язковим, але й до поганих сіквелів картину зарахувати не можна.
Втім, і хорошим продовженням її теж не назвеш. Багато в чому другий “Праведник” є повторенням першого. Маккол знову робить хороші вчинки без розрахунку на подяку і так само легко і швидко, завжди менше, ніж за хвилину, ламає кістки будь-якій кількості противників. Бійки жорсткі і динамічні, проте екшну у фільмі не так вже й багато: на нього доводиться щоразу досить довго чекати, спостерігаючи за тим, як головний герой веде бесіди або ж просто мовчить з розумним виразом обличчя. Звичайно, Вашингтон – це актор, який може просто мовчати з розумним виразом обличчя, і це теж буде кіно. Власне, сцени, де Маккол спілкується з пасажирами свого таксі або ж просто спостерігає за ними, вийшли у стрічці найбільш цікавими з не бойових, проте якщо б на місці Дензела був виконавець з меншим рівнем таланту, харизми та досвіду, це була б зовсім інша пісня, оскільки крім Вашингтона у чудовій формі “Праведнику-2” особливо похвалитися немає чим.
Сюжетний поворот, який мав бути несподіваним, вираховується досить швидко і легко. Кульмінація нібито й динамічна, але за рівнем сил головний герой настільки перевершує своїх ворогів, що за нього не хвилюєшся абсолютно. Меліса Лео та Білл Пуллман повернулись до своїх персонажів з першої частини, однак екранного часу у них мінімум, решта ж другорядних героїв прописані і зіграні слабенько. Не додають чого-небудь значного картині сюжетні лінії зі старим, що шукає зниклу сестру, і з обдарованим хлопцем, якого Маккол намагається вберегти від злочинного життя, – остання взагалі може похвалитися практично кожним кліше зі шкільних драм про підлітків з бідних районів.
Підсумок: Вашингтон робить перегляд фільму більш ніж терпимим, однак крім нього у другому “Праведнику” немає нічого надзвичайного. Рекомендується прихильникам актора і любителям жорстких трилерів.