Дівчина у павутинні (The Girl in the Spider’s Web / Девушка, которая застряла в паутине). Трилер. Канада-Німеччина-Швеція-Великобританія-США, 2018. Режисер Феде Альварес. У ролях: Клер Фой, Сверрір Гуднасон, Сильвія Хукс, Ла Кіт Стенфілд, Стівен Мерчант, Вікі Кріпс, Камерон Бріттон, Крістофер Конвері.
З 8 листопада стрічку “Дівчина у павутинні” можна переглянути у Львові у комплексі “Планета кіно”.
До дівчини-хакера Лізбет Саландер (Фой) звертається по допомогу розробник програми, яка дає користувачу безмежну владу над ядерною зброєю. Хоч операція проходить вдало, майже відразу після неї Лізбет підставляють і мало не вбивають невідомі нападники…
За романами Стіга Ларсена було знято культову шведську трилогію кінофільмів та стильний голлівудський трилер Фінчера “Дівчина з татуюванням дракона”. Після смерті Ларсена його головні персонажі, Лізбет Саландер та Мікаель Блумквіст, перейшли до Давида Лагеркранца, екранізацією бестселера якого і є нова картина, яка водночас є “м’яким перезапуском” потенційної франчізи після стрічки Фінчера. При цьому і жанр, і самі персонажі суттєво змінилися.
У центрі “Татуювання дракона” була інтригуюча детективна загадка, закутана у похмуру зловісну атмосферу. “Павутиння” більше нагадує другорядну “бондіану”: грошей на дійсно карколомні трюки та спецефекти немає, а нічого кращого, ніж сюжет про викрадення комп’ютерної програми, яка дає владу над світовою ядерною зброєю, на думку не спадає. Лиходії вкрай стандартні й одновимірні, в тому числі найголовніша з них, і в хід йдуть усі можливі в жанрових стрічках кліше, від злочинного угрупування з особливим татуюванням до хворої на аутизм дитини, що є ключем до шифру. Найголовнішого ж удару зазнала головна героїня, яка з досить складної особистості, у доброму виконанні гідної “оскарівської” номінації (в американському варіанті “Татуювання”), перетворилась на нічну месницю, мало не супергероїню, у стилі Бетмена мотивовану виключно дитячою травмою і у стилі Бонда готову рятувати цілий світ тому що… просто тому що. Відразу згадуються останні голлівудські спроби перетворити на супергероїв Дракулу чи монстра Франкенштейна, тільки у їх випадку йшлося про абстрактних монстрів, а тут – про істоту, яка раніше була більш-менш схожа на людину, хоч і відверто соціопатичну.
Сценарні вибори закономірно звузили коло можливостей для виконавиці головної ролі. Клер Фой – третя актриса, яка береться за роль Саландер після Нумі Рапас та Руні Мара, і за якістю роботи вона у списку теж є третьою. Це не її провина, власне кажучи: затяту месницю, раз і назавжди травмовану батьком-психопатом, Фой грає цілком переконливо, і як екшн-героїня вона сприймається більш ніж адекватно. Тільки от Лізбет Саландер – це дещо більше, принаймні, раніше такою була. При кращому сценарії і міцнішій режисурі результат у випадку з цією акторкою міг бути значно більш вражаючим. Про Гуднасона, якому дісталась роль Блумквіста, цього сказати не можна. В ньому немає нічого, що хоча б близько нагадувало про харизму Денієла Крейга, і далеко не останню роль грає те, що у героя тут значно менше екранного часу і що він грає, фактично, роль “красунчика у небезпеці”, якого Лізбет доводиться рятувати. Не зовсім зрозуміло, яка від нього взагалі тут користь.
Підсумок: непоганий шпигунський трилер, який, тим не менш, не дотягує до рівня попередніх екранних втілень світу романів Ларсена, однаково у шведському і голлівудському варіантах. Може зацікавити тих, хто хоче побачити іншу – і більш банальну – інтерпретацію образу культової Лізбет Саландер, проте сподіватися, що вона перевершить попередні, не варто.