Казка на ніч (He’s Out There / Кукловод). Фільм жахів. США, 2018. Режисер Квінн Лешер. У ролях: Івонн Страховскі, Анна Пніовскі, Ебігейл Пніовскі, Раєн Макдональд, Джастін Бруенінг, Джуліан Бейлі.
З 29 листопада стрічку “Казка на ніч” можна переглянути у Львові у комплексі “Планета кіно”.
Матір (Страховскі) з двома маленькими дочками приїздить до заміського будиночка, що знаходиться посеред лісу. Колись у ньому жила сім’я, яка поїхала після того, як зник їх син Джон. Настає ніч, і героїні з жахом розуміють, що з лісу за ними хтось спостерігає…
Що взагалі думають собі ці персонажі хорорів? Навіть не діти, хоч і вони тут є, а у першу чергу дорослі. Їхати в хатину посеред лісу, де навколо в радіусі кількох кілометрів жодної душі, окрім одного лісника? Ще й їхати жінці з двома дочками і втрьох в глушині ночувати, оскільки чоловік затримався через справи і наздожене їх тільки через півдня? Так, вдень ліс і озеро виглядають красиво, але достатньо уявити, що може блукати між деревами у темряві, і ідея виглядатиме аж ніяк не привабливо. Але вони все ж таки їдуть, і, ясна річ, на місці їх очікує ще та погань.
Маємо звичайний типовий хорор, який революції в жанрі не зробив і великих грошей у прокаті не заробив. Це зовсім не означає, що у ньому немає родзинки, та й взагалі за якістю він вище середнього рівня. Перша половина картини взагалі дарує мало не задоволення від того, як поступово будується напружена атмосфера: музика Натана Вайтхеда, яка не обіцяє нічого хорошого, моторошна дитяча книжка з відверто зловісними малюнками, та й численні “П’ятниці, 13” давно привчили людей до того, що озеро у поєднанні з лісом означає біду – щось погане сидить або в озері, або в лісі. Спочатку небезпека з’являється у настільки безневинно казковому вигляді, що маленькі дівчата клюють на неї, як риба на гачок: червона нитка, що веде крізь лабіринт лісу, стіл з чаєм і ласощами, немовби вони потрапили в “Алісу в країні чудес”… Мати теж поводиться безтурботно, залишаючи відкритою машину, покурює, попиває вино. Однак настає ніч – і стає зрозуміло, що вони тут не самі.
Власне, справжній жах з фільму випаровується, щойно в кадрі з’являється чолов’яга у чомусь, що нагадує маску (непогану, слід визнати), і з великою сокирою в руці. Бояться люди переважно невідомого, а тут відверто знайомий типаж – ще один з численних нащадків Майкла Маєрса та Джейсона Вурхіза. Навіть легко визначити його особу, варто одному з персонажів згадати дивакуватого хлопчика, який загадково зник багато років тому. Хоча стиль у нього є, з цим не посперечаєшся: вже згадані казкові атрибути, страшненькі ляльки, власний варіант подій у книжці з малюнками – тобто людина творча, і малювати вміє, і з деревом працювати полюбляє. Ще й інстинктивно непоганий психолог, оскільки поступово доводить жертв до повної паніки і нападає тоді, коли вони почуваються остаточно безпорадними. Тільки от з мотивацією, нехай навіть маніакальною, йому не пощастило – він і намагається її озвучити у банальному монолозі, але не виходить нічого путнього. Взагалі в історії Джона самі білі плями. Втім, для першого виходу це й добре. Докладніше про життя людини з сокирою можна розповісти у сіквелі, на який фінал у традиціях жанру красномовно натякає.
Наостанок – про акторство. Сестри Пніовскі грають паралізуючий переляк дуже переконливо, по-життєвому, зайвий раз підкреслюючи безнадійність ситуації, в якій опинились героїні. А Страховскі впевнено тримає на плечах картину, показуючи, як звичайна жінка, яка ось-ось сама готова здатися і скласти руки, змушена шукати внутрішні сили, коли небезпека загрожує її дітям. Нібито й нічого особливого, а за мірками жанру – дуже непогано.