Зізнаюсь чесно, від історії про хворого хлопця, нічого особливого не чекала. І це добре – думати про речі трохи гірше, аніж вони виявляються насправді. Більше того – несподівано тебе можуть вразити ті речі й люди, від яких цього не чекаєш. Саме так і трапилося з «Третьою зіркою».
Мітки: артхаус
Остання іскра життя
Гротескне місиво емоцій – ось найкраще визначення для фільму іспанського режисера Алекса Де Ла Іглесіа «Остання іскра життя», демонстрованого днями Артхаус Траффіком. Кіно, в окремих моментах якого смієшся до сліз, але витираючи обличчя, вже не розумієш: плачеш ти від сміху чи від болю?
Любов на кінчиках пальців
Якщо ти мила провінціалка Роуз й живеш у Франції кінця 1950-х років, в тебе лише два варіанти розгортання життєвого сценарію: перший – реальніший – вийти заміж за найкращого хлопця на селі й до кінця своїх днів провадити тихе мирне існування в домашніх клопотах. Або ж спробувати втілити «мрію всіх дівчат» й стати зіркою великого міста. Або й всієї країни. Чи взагалі – світу.