Дорожня пригода

Дорожня пригода (Road Trip / Дорожное приключение). США, 2000. Режисер Тодд Фiллiпс. У ролях: Брекiн Меeр, Шон Вiльям Скотт, Емi Смарт, Д. Дж. Куалс, Паоло Констанцо, Рейчел Бленчерд, Ентонi Репп, Етан Саплi, Фред Уорд. (ICTV, середа 15 червня, 21.00)

Юнi героi цього фiльму змушенi здiйснити подорож через усю краiну. Метою поiздки e заклад, де навчаeться подруга Джоша (Меeр), одного з друзiв-студентiв. Внаслiдок плутанини саме iй вiдправили вiдеокасету, на якiй хлопець знятий в обiймах iншоi… Стрiчка Фiллiпса, незважаючи на наявнiсть кiлькох дiйсно кумедних епiзодiв, не пiднiмаeться над пересiчним рiвнем. Це не дивуe, оскiльки режисер та актори, за iхнiми словами, орieнтувались на такi невибагливi опуси 80-х, як “Гольф-клуб” i “Нашивки”. Однак комерцiйний результат iх зусиль був непоганим (60 млн. доларiв у прокатi США). Усi прихильники “Американських пирогiв” – мерщiй до телеекранiв!

Дорожня пригода (Road Trip / Дорожное приключение). США, 2000. Режисер Тодд Фiллiпс. У ролях: Брекiн Меeр, Шон Вiльям Скотт, Емi Смарт, Д. Дж. Куалс, Паоло Констанцо, Рейчел Бленчерд, Ентонi Репп, Етан Саплi, Фред Уорд.

ICTV, середа 15 червня, 21.00

Юнi героi цього фiльму змушенi здiйснити подорож через усю краiну. Метою поiздки e заклад, де навчаeться подруга Джоша (Меeр), одного з друзiв-студентiв. Внаслiдок плутанини саме iй вiдправили вiдеокасету, на якiй хлопець знятий в обiймах iншоi… Стрiчка Фiллiпса, незважаючи на наявнiсть кiлькох дiйсно кумедних епiзодiв, не пiднiмаeться над пересiчним рiвнем. Це не дивуe, оскiльки режисер та актори, за iхнiми словами, орieнтувались на такi невибагливi опуси 80-х, як “Гольф-клуб” i “Нашивки”. Однак комерцiйний результат iх зусиль був непоганим (60 млн. доларiв у прокатi США). Усi прихильники “Американських пирогiв” – мерщiй до телеекранiв!

Не будiть сплячого полiцейського

Не будiть сплячого полiцейського (Ne reveillez pas un flic qui dort / Не будите спящего полицейского). Францiя, 1988. Режисер Жозе Пiнейро. У ролях: Ален Делон, Мiшель Серро, Серж Реджанi, Патрiк Каталiфо, Консуело Де Хевiлланд, Раймон Жером. (ТРК Украiна, середа 15 червня, 2.50)

Група охоронцiв закону, якi притримуються радикальних поглядiв, в тому числi найвищi чини, об’eднуються у “спецiальний загiн полiцii”, який просто знищуe злочинцiв без суду i слiдства. Eдиний, хто може iх зупинити – дивiзiйний комiсар (Делон)… Один з останнiх i найбiльш “мертвих” поларiв з Делоном (здаeться, саме пiсля нього актор остаточно зав’язав з цим жанром). Пiнейро явно намагаeться у кiлькостi i жорстокостi вбивств змагатись з американськими полiцейськими трилерами, але екранна кров не в станi приховати факт, що iдею про полiцейськi ескадрони смертi використовували не один десяток разiв, наприклад, у другiй стрiчцi про Брудного Гаррi – “Вбивча сила пiстолету “Магнум”. Рекомендуeться тiльки найбiльш стiйким прихильникам Делона.

Не будiть сплячого полiцейського (Ne reveillez pas un flic qui dort / Не будите спящего полицейского). Францiя, 1988. Режисер Жозе Пiнейро. У ролях: Ален Делон, Мiшель Серро, Серж Реджанi, Патрiк Каталiфо, Консуело Де Хевiлланд, Раймон Жером.

ТРК Украiна, середа 15 червня, 2.50

Група охоронцiв закону, якi притримуються радикальних поглядiв, в тому числi найвищi чини, об’eднуються у “спецiальний загiн полiцii”, який просто знищуe злочинцiв без суду i слiдства. Eдиний, хто може iх зупинити – дивiзiйний комiсар (Делон)… Один з останнiх i найбiльш “мертвих” поларiв з Делоном (здаeться, саме пiсля нього актор остаточно зав’язав з цим жанром). Пiнейро явно намагаeться у кiлькостi i жорстокостi вбивств змагатись з американськими полiцейськими трилерами, але екранна кров не в станi приховати факт, що iдею про полiцейськi ескадрони смертi використовували не один десяток разiв, наприклад, у другiй стрiчцi про Брудного Гаррi – “Вбивча сила пiстолету “Магнум”. Рекомендуeться тiльки найбiльш стiйким прихильникам Делона.

Три iкси-2: Новий рiвень

<Три iкси-2: Новий рiвень> (XXX: State of Union / Три икса-2: Новый уровень). Бойовик. США, 2005. Режисер Лi Тамахорi. У ролях: Айс Кьюб, Семюель Л. Джексон, Вiллем Дефоу, Нона Гей.
Член спецiального загону Дарiус Стоун сидить у в’язницi за вiдмову виконувати накази вiйськового начальства. Його колишнiй начальник, а нинi секретний агент Огастас Гiббонс пропонуe йому свободу в обмiн на послугу: Стоун повинен знайти i знешкодити тих, хто вчинив напад на центр Гiббонса. Здiйснило цю операцiю небезпечне вiйськове угрупування, яке замислило замах на президента США. I очолюe його, як виявляeться, мiнiстр оборони, з яким у Стоуна особистi рахунки.

Три iкси-2: Новий рiвень (XXX: State of Union / Три икса-2: Новый уровень). Бойовик. США, 2005. Режисер Лi Тамахорi. У ролях: Айс Кьюб, Семюель Л. Джексон, Вiллем Дефоу, Нона Гей.

Член спецiального загону Дарiус Стоун сидить у в’язницi за вiдмову виконувати накази вiйськового начальства. Його колишнiй начальник, а нинi секретний агент Огастас Гiббонс пропонуe йому свободу в обмiн на послугу: Стоун повинен знайти i знешкодити тих, хто вчинив напад на центр Гiббонса. Здiйснило цю операцiю небезпечне вiйськове угрупування, яке замислило замах на президента США. I очолюe його, як виявляeться, мiнiстр оборони, з яким у Стоуна особистi рахунки.

Бойовик <Три iкси> став одним з найгучнiших кiнопроектiв 2002 р., зiбравши (при 85-мiльйонному бюджетi) 141 млн. доларiв в американському прокатi i 270 – у свiтовому. Пригоди спортсмена-екстремала Ксандера Кейджа рекламували як нове слово у жанрi, <бондiану> для молодого поколiння, i розмови про продовження <Трьох iксiв> велися задовго до прем’eри першого фiльму. Нiхто не мiг уявити собi другу частину пригод Кейджа без режисера Роба Коена та головного виконавця Вiна Дiзеля, i студiя <Революшн> заздалегiдь пiдписала з ними 20-мiльйоннi контракти. Дiя початкового сценарiю <Трьох iксiв-2>, написаного Рiчем Вiлксом, розгорталась в Азii (в Китаi, Японii i Таiландi), де Ксандеру довелось мати справу з якудзою, нiндзя та пiратами пiвденних морiв, розкриваючи змову наркоторговцiв, що замислили знищити свiт. Пiдрахувавши, що у цьому випадку постановка коштуватиме як мiнiмум 100, а швидше за все, 150 млн. доларiв, студiйнi чиновники поклали твiр Вiлкса на полицю i замовили Саймону Кiнбергу iнший, бiльш скромний сценарiй, де дiя вiдбувалась в Америцi i йшлося про змову ультраправих вiйськових, якi вирiшили влаштувати державний переворот.

Авторам першого фiльму, якi саме в екзотицi бачили одну з основних складових частин проекту, така рiзка змiна концепцii дуже не сподобалась. На початку 2003 р. стало вiдомо, що нi Коен, нi Дiзель не збираються брати участь у створеннi других <Трьох iксiв>. Ще через пiвроку представники студii заявили про революцiйне рiшення кожну частину кiносерiалу робити з новим головним героeм. Eдиним постiйним персонажем буде агент Огастас Гiббонс у виконаннi Семюеля Л. Джексона. На роль нового супермена продюсер Нiл Морiц обрав афро-американця Айса Кьюба, разом з яким працював над бойовиком <Обертовий момент> (2004). Кьюб заявив, що картина стане кроком уперед у розвитку афро-американського кiно. <Ми не збираeмось копiювати фiльм з Дiзелем, - каже Кьюб. - Персонаж Вiна прийшов зi свiту екстремального спорту, мiй - iз зовсiм iншого свiту. Я стану новим агентом ХХХ на службi уряду. Ми розповiмо зовсiм iншу iсторiю>. Режисером став Лi Тамахорi, постановник останньоi стрiчки про Джеймса Бонда – <Помри, але не зараз>. Помiчницю головного героя зiграла Нона Гей, а негативного персонажа, мiнiстра оборони – Вiллем Дефоу. Зйомки почались влiтку 2004 р., а закiнчились у жовтнi того ж року.

Залiзний орел-2

“Залiзний орел-2” (Iron Eagle 2 / Железный орел-2). Канада-Iзраiль, 1988. Режисер Сiднi Дж. Фьюрi. У ролях: Луiс Госсетт-мол., Марк Хемфрi, Стюарт Марголiн, Алан Скарф, Шерон Брендон.

(ENTER-фiльм, вiвторок 14 червня, 21.00)

Продовження досить популярного (хоча й слабенького) бойовика 1986 р., в якому 18-рiчний герой пiд керiвництвом досвiдченого аса Чарлза Сiнклера (Госсетт-мол.) звiльняв свого батька з полону на Ближньому Сходi. Цього разу Сiнклер та юний льотчик (Хемфрi) входять до складу змiшаноi команди з американських та радянських пiлотiв, яка маe виконати нове секретне завдання на Ближньому Сходi – знищити ядерну базу.

“Залiзний орел-2” (Iron Eagle 2 / Железный орел-2). Канада-Iзраiль, 1988. Режисер
Сiднi Дж. Фьюрi. У
ролях: Луiс
Госсетт-мол., Марк Хемфрi, Стюарт Марголiн, Алан Скарф, Шерон Брендон.

ENTER-фiльм, вiвторок 14 червня, 21.00

Продовження
досить популярного (хоча й слабенького) бойовика 1986 р., в якому 18-рiчний
герой пiд керiвництвом досвiдченого аса Чарлза Сiнклера (Госсетт-мол.) звiльняв
свого батька з полону на Ближньому Сходi. Цього разу Сiнклер та юний льотчик
(Хемфрi) входять до складу змiшаноi команди з американських та радянських
пiлотiв, яка маe виконати нове секретне завдання на Ближньому Сходi – знищити
ядерну базу.

Хронiки Рiддiка

Хронiки Рiддiка (The Chronicles of Riddick / Хроники Риддика). США, 2004. Режисер Дейвiд Твохi. У ролях: Вiн Дiзель, Алекса Давалос, Джудi Денч, Тендi Ньютон, Колм Фiоре.

ГРТ-М, понедiлок 13 червня, 20.45

Галактичний злочинець Рiддiк (Дiзель) потрапляe у полон до “некромонгерiв”, злого вiйська, яке намагаeться пiдкорити усi свiти.
Вирвавшись на волю, герой опиняeться у жахливiй космiчнiй в’язницi, де зустрiчаe дiвчину, яку колись врятував вiд загибелi…
Продовження фантастичного трилеру “Чорна дiра”, який у 2000 р. несподiвано став майже хiтом, зiбравши (при 23-мiльйонному бюджетi) понад 40 млн. доларiв. За кiлька рокiв Вiн Дiзель встиг стати суперзiркою, тому продовження пригод Рiддiка розкручували вже як справжнiй блокбастер: режисер та сценарист Твохi багато розповiдав про те, що це лише початок великого кiносерiалу, який запропонуe нову епiчну мiфологiю на кшталт “Зоряних вiйн” або “Володаря перснiв”.

Хронiки Рiддiка (The Chronicles of Riddick / Хроники Риддика). США, 2004. Режисер Дейвiд Твохi. У ролях: Вiн Дiзель, Алекса Давалос, Джудi Денч, Тендi Ньютон, Колм Фiоре.

ГРТ-М, понедiлок 13 червня, 20.45

Галактичний злочинець Рiддiк (Дiзель) потрапляe у полон до “некромонгерiв”, злого вiйська, яке намагаeться пiдкорити усi свiти.
Вирвавшись на волю, герой опиняeться у жахливiй космiчнiй в’язницi, де зустрiчаe дiвчину, яку колись врятував вiд загибелi…
Продовження фантастичного трилеру “Чорна дiра”, який у 2000 р. несподiвано став майже хiтом, зiбравши (при 23-мiльйонному бюджетi) понад 40 млн. доларiв. За кiлька рокiв Вiн Дiзель встиг стати суперзiркою, тому продовження пригод Рiддiка розкручували вже як справжнiй блокбастер: режисер та сценарист Твохi багато розповiдав про те, що це лише початок великого кiносерiалу, який запропонуe нову епiчну мiфологiю на кшталт “Зоряних вiйн” або “Володаря перснiв”.

Крутизна героiв Дiзеля зростаe пропорцiйно до його гонорарiв, але про касовi збори його картин цього сказати не можна. 40 мiльйонiв у прокатi США для “Хронiк Рiддiка” – це повний провал, отже, обiцяних третьоi i четвертоi серiй ми навряд чи дочекаeмось. Нова космiчна мiфологiя Твохi – це лише сумiш старих клiше (знову маeмо “Обраного”, eдиного, здатного врятувати Всесвiт) та невдалих жартiв (планета Крематорiя та iн.). Ще бiльше проблем зi сценарieм, i справа навiть не у вiдсутностi у ньому будь-якоi думки та оригiнальностi – цього якраз нiхто не чекав. Твохi за три роки забув, як потрiбно писати антигероя. До того ж нинiшня невразливiсть Рiддiка у сутичках нагадуe Нео з другоi та третьоi “Матриць”, а це поганий приклад.

Середземномор’я

Середземномор’я (Mediterraneo / Средиземноморье). Iталiя, 1991. Режисер Габрiеле Сальваторес. У ролях: Дieго Альбантуоно, Клаудiо Бiгальi, Джузеппе Чедерна, Клаудiо Бiзiо, Джиджо Альбертi.

(ТЕТ, понедiлок 13 червня, 21.00)

1941 рiк. Iталiйськi солдати потрапляють на грецький острiв, усе чоловiче населення якого пiшло на вiйну. Ясна рiч, для життeрадiсних iталiйцiв тут починаeться райське життя… Важко сказати, чому ця цiлком розважальна стрiчка маловiдомого 42-рiчного iталiйського режисера отримала “Оскара” як найкращий iншомовний фiльм 1991 р. Це рiшення стало несподiванкою тодi, i його досi неможливо зрозумiти, оскiльки одним з номiнантiв на цю нагороду була картина Чжана Iмоу “Запали червоний лiхтар”. Можливо, Кiноакадемiя розгледiла достоiнства роботи Сальватореса в нехитрому гуманiстичному пафосi, хоча до справжньоi антивоeнноi трагiкомедii стрiчка не дотягуe.

Середземномор’я (Mediterraneo / Средиземноморье). Iталiя, 1991. Режисер Габрiеле Сальваторес. У ролях: Дieго Альбантуоно, Клаудiо Бiгальi, Джузеппе Чедерна, Клаудiо Бiзiо, Джиджо Альбертi.

ТЕТ, понедiлок 13 червня, 21.00

1941 рiк. Iталiйськi солдати потрапляють на грецький острiв, усе чоловiче населення якого пiшло на вiйну. Ясна рiч, для життeрадiсних iталiйцiв тут починаeться райське життя… Важко сказати, чому ця цiлком розважальна стрiчка маловiдомого 42-рiчного iталiйського режисера отримала “Оскара” як найкращий iншомовний фiльм 1991 р. Це рiшення стало несподiванкою тодi, i його досi неможливо зрозумiти, оскiльки одним з номiнантiв на цю нагороду була картина Чжана Iмоу “Запали червоний лiхтар”. Можливо, Кiноакадемiя розгледiла достоiнства роботи Сальватореса в нехитрому гуманiстичному пафосi, хоча до справжньоi антивоeнноi трагiкомедii стрiчка не дотягуe.

Iвен Макгрегор

Iвен Макгрегор народився 31 березня 1972 р. Вiн вирiс у маленькому мiстечку Крiфф у невеликiй, але дружнiй родинi. Вже у восьмирiчному вiцi хлопець захопився кiнематографом, особливо голлiвудською класикою: <Якщо фiльм був чорно-бiлим, та ще й романтичним i сентиментальним, я отримував надзвичайне задоволення>.

Iвен Макгрегор (Ewan McGregor, Ивэн МакГрегор) народився 31 березня 1972 р. Вiн вирiс у маленькому мiстечку Крiфф у невеликiй, але дружнiй родинi. Вже у восьмирiчному вiцi хлопець захопився кiнематографом, особливо голлiвудською класикою: <Якщо фiльм був чорно-бiлим, та ще й романтичним i сентиментальним, я отримував надзвичайне задоволення>.

Iвен навчався в академii Моррiсона – школi-iнтернатi. У 15 рокiв став ударником у мiсцевiй рок-групi. Вiн мрiяв про акторство, однак шкiльними п’eсами не цiкавився: <Я не мiг брати у них участi, оскiльки не вмiв грати по-справжньому. Я хотiв бути крутим, весь час крутився бiля рiзних компанiй. Але прагнув лише одного - працювати актором. Проте це не сприймали всерйоз, тому я мало не впав у депресiю>. У 16-рiчному вiцi Макгрегор почав всерйоз навчатися лицедiйству. Його прийняли на рiчний курс лекцiй у Кiркалдi, потiм Iвен поступив в Школу музики та драми Гiлдхол у Лондонi.

У 21 рiк Макгрегор дебютував у стрiчцi <Помада на моeму комiрi> Деннiса Поттера. Пiсля не надто вдалоi картини <Бути людиною> та телефiльму >Червоне i чорне> фортуна нарештi посмiхнулася юному актору: вiн зiграв одного з основних персонажiв жорсткого трилеру Деннi Бойла <Неглибока могила> (1994). Похмуру стрiчку порiвнювали з <Кримiнальним чтивом> i буквально засипали рiзними нагородами (премiя Британськоi кiноакадемii за найкращий дебют, головнi призи фестивалю полiцейських картин у Коньяку та фестивалю фiльмiв Великобританii у Дiнарi тощо).

Режисер вiдразу зрозумiв, що знайшов виконавця, який iдеально вiдповiдаe його стилiстицi, i доручив Iвену центральну роль у стрiчцi <На голцi> (1996) – трагiкомiчнiй замальовцi з життя молодих шотландських наркоманiв. Втiм, Макгрегор вважаe, що <наркотики - просто збiльшуване скло, i тема картини - людство пiд цим склом>. Його герой – аморальний маргiнал Марк Рентон, котрий пiсля багатьох диких витiвок та злочинiв видираeться на вищий соцiальний поверх, зрадивши i обiкравши колишнiх друзiв.

Фiльм отримав культовий статус, був визнаний британськими критиками найкращою стрiчкою року i став подieю Каннського фестивалю. Водночас у Каннi демонструвалася ще одна картина за участю Макгрегора – Пiтера Грiнуея, внаслiдок чого актор перетворився на головну зiрку найпрестижнiшого щорiчного кiнофоруму свiту.

Пiсля мiжнародного успiху <На голцi> (фiльм виявився найрентабельнiшим проектом року) Макгрегор прийняв запрошення з Голлiвуду. Його американським дебютом стала <Нiчна варта> (1996) Оле Борнедаля – моторошна кримiнальна iсторiя про студента юридичного факультету, який пiдробляe сторожем у мiському моргу i випадково викриваe пiдступного манiяка-некрофiла.

На <фабрицi мрiй> Макгрегор продовжив спiвпрацю з Деннi Бойлом: разом вони створили дотепну <чорну комедiю> <Неординарне життя> (1997). Постановник планував запросити улюбленого виконавця у свою наступну стрiчку <Пляж>, довго розмовляв з ним про його майбутнього персонажа, але студiя , що фiнансувала зйомки, примусила Бойла вiддати роль Леонардо Дi Капрiо. Iвен почувався зрадженим i в численних iнтерв’ю висловлював презирство до голлiвудськоi системи.

Невдача з <Пляжем> не вплинула на стрiмкий рiст популярностi Макгрегора. Талановитий шотландець продовжував дивувати рiзноплановiстю робiт: вiн однаково переконливо грав хороброго галактичного воiна (Обi-Ван Кенобi у <Зоряних вiйнах>), двозначного героя <чорного кримiналу> (<Око спостерiгача>) та Джеймса Джойса (<Нора>).

Каннський фестиваль 2001 р. вiдкрився прем’eрою дорогого мюзиклу База Лурменна <Мулен Руж>, де Макгрегор виконав роль поета Крiстiана. У цiй картинi вiн змiг продемонструвати не лише драматичнi, а й непересiчнi вокальнi здiбностi. Однак на прес-конференцii пiсля показу стрiчки Iвен та його партнерка Нiколь Кiдман на прохання журналiстiв заспiвати <вживу> вiдповiли вiдмовою: <Ми присягнули, що не будемо цього робити, навiть якщо нап'eмося>.

Спроба зробити ставку на стиль ретро в дуетi з Рене Зельвегер в романтичнiй комедii <До бiса любов!> (2002) стала творчою поразкою актора, як i всiei знiмальноi групи: замiсть <ностальгiйноi> картина вийшла холодною й штучною, з надуманим сюжетом i перманентним акторським переграванням. Набагато вдалiшим для Макгрегора було повернення до драматичного жанру в <Молодому Адамi>, де актор втiлив на екранi образ типового представника <втраченого поколiння>. Залишаeться сподiватись, що роботами такого рiвня Макгрегор буде радувати нас частiше, нiж черговими ролями у голлiвудських стрiчках.

Зорянi вiйни. Епiзод III: Помста сiтхiв

Отже, коло замкнулося, епопея закiнчилась i Темна Сторона перемогла. Такий фiнал нинi сприймаeться так само органiчно, як перемога сил добра у 83-му. Лукас мiг скiльки завгодно скаржитись на Рейгана, який використав означення як синонiм для СРСР, але вiн все ж таки жив не в iншiй галактицi i не мiг не розумiти, якi порiвняння може викликати у глядача запропоноване ним протистояння абсолютного Добра та абсолютного Зла. Зараз автор <Зоряних вiйн> вже не граeться в наiвнiсть, а поважно розмiрковуe вголос про те, наскiльки крихка рiч демократiя, оскiльки його нова казка про перетворення доброi Республiки у злу Iмперiю у цьому сенсi влучила в яблучко – можливо, навiть краще, нiж вiн хотiв. Втiм, досить полiтики. Як Добро, так i Зло у свiтi Лукаса маe багато обличь, i варто вгледiтись в них, оскiльки саме в них закладенi як позитивнi сторони третього епiзоду, так i його невдачi.

Отже, коло замкнулося, епопея закiнчилась i Темна Сторона перемогла. Такий фiнал нинi сприймаeться так само органiчно, як перемога сил добра у 83-му. Лукас мiг скiльки завгодно скаржитись на Рейгана, який використав означення як синонiм для СРСР, але вiн все ж таки жив не в iншiй галактицi i не мiг не розумiти, якi порiвняння може викликати у глядача запропоноване ним протистояння абсолютного Добра та абсолютного Зла. Зараз автор <Зоряних вiйн> вже не граeться в наiвнiсть, а поважно розмiрковуe вголос про те, наскiльки крихка рiч демократiя, оскiльки його нова казка про перетворення доброi Республiки у злу Iмперiю у цьому сенсi влучила в яблучко – можливо, навiть краще, нiж вiн хотiв. Втiм, досить полiтики. Як Добро, так i Зло у свiтi Лукаса маe багато обличь, i варто вгледiтись в них, оскiльки саме в них закладенi як позитивнi сторони третього епiзоду, так i його невдачi.

Почнемо з переможцiв. Центральний персонаж обох трилогiй, джедай-ренегат Анакiн Скайуокер, тут зiграний набагато краще, нiж в <Атацi клонiв>. У першiй половинi стрiчки Крiстенсен добре вiдiгруe всi боки суперечливого (для космiчноi казки) характеру. Цього разу його персонаж стартуe як сповнений сил герой-переможець, який за першi ж хвилини свого перебування на екранi встигаe вiддати борг графу Дукку, кiлька разiв врятувати свого наставника i вправно посадити половину зорельота. Його перехiд на Темний Бiк пiдготовлено заздалегiдь, обгрунтовано i навiть психологiчно (тут i заздрiсть до вчителя, ревнощi, недовiра, i амбiцii, жага влади, якi пробуджуються поступово, але впевнено). Все псуe сам момент переходу i аргументацiя такого рiшення. Вiн хоче врятувати кохану, якiй НIЧОГО не загрожуe, i цим якраз приводить ii до загибелi. Рiшення, позбавлене сенсу, – прикрий драматургiчний прорахунок. Звичайно, все це просто казка, але якщо добре не аргументувати саме цей момент, то не слiд було починати ii взагалi. Можна було просто сказати, що Анакiн у той день встав не з тоi ноги – це було б не набагато гiрше. I з того моменту, як молодий джедай бере собi нове iм’я, характер зникаe – залишаeться комп’ютерний персонаж, фiгурка з мечем, що дie поза логiкою.

Канцлер Палпатiн, вiн же Дарт Сiдiус, який залишався в тiнi впродовж перших двох епiзодiв, тут виходить на перший план, але й цей персонаж працюe в повну силу тiльки першу половину фiльму. Iан Макдаярмiд добре граe диявола-спокусника: чого лише вартi моменти, коли вiн наближуe до себе Анакiна, пропонуючи йому мiсце поряд з собою у театрi, або розповiдаe як легенду iсторiю про те, як вчинив з власним наставником. Вiн залишаeться цiкавим до того моменту, коли береться за меч. Втративши людську подобу, володар темряви втрачаe i переконливiсть, i харизму – йому залишаeться лише злобно сичати на ворогiв. Його подальшi дii передбачуванi, двобiй з Йодою майже смiшний i, головне, абсолютно зайвий. Був певний сенс у тому, що нi Йода, нi Iмператор у старiй трилогii не опускалися до фехтування – це був нiби натяк на те, що iхнi можливостi сягають далеко за межi такого простого способу з’ясування стосункiв.

Щодо персонажiв позитивних, то найкраще з них дie Iвен Макгрегор – Обi-Ван Кенобi. Втiм, у даному випадку завдання грати для нього e другим у списку, а перше – намагатись бути схожим на Алека Гiннесса (наскiльки це можливо), щоб забезпечити необхiдний мiсток мiж двома трилогiями. Семюель Л. Джексон пiдтримуe той самий тон, що i в попередньому епiзодi, i для його епiзодичного персонажу цього цiлком вистачаe. Портман граe препогано, однак, оскiльки ii екранний час у порiвняннi з попереднiми епiзодами значно обмежений, на це можна просто не звертати уваги.

За атмосферою <Помста сiтхiв>, як i було обiцяно, похмурiша за будь-який iнший епiзод. Використання клонiв в якостi <маньчжурських кандидатiв> – непогана iдея, i коротка сцена вiзиту Анакiна до джедаiвського <центру молодi> запам’ятовуeться. Зi спецефектами, як завжди у Лукаса, все гаразд, i новий цiлком комп’ютерний персонаж, генерал Грiвус, виглядаe водночас кумедно i загрозливо. Рекомендувати чи не рекомендувати цей фiльм немаe сенсу, оскiльки його й так переглянуть усi.

Канський трiумф Украiни

Рiшення журi короткометражних фiльмiв присудити свiй приз украiнському режисеру Iгорю Стрембiцькому за документальний фiльм “Подорожнi” можна вважати справжньою сенсацieю. Особливо якщо врахувати, що це перша украiнська картина, яка потрапила в конкурс головного мiжнародного кiнофестивалю, i що це дипломна робота студента Киiвського нацiонального унiверситету театру, кiно i телебачення iм. Iвана Карпенка-Карого.

Рiшення журi короткометражних фiльмiв присудити свiй приз
украiнському режисеру Iгорю Стрембiцькому за документальний фiльм
“Подорожнi” можна вважати справжньою сенсацieю. Особливо якщо
врахувати, що це перша украiнська картина, яка потрапила в конкурс
головного мiжнародного кiнофестивалю, i що це дипломна робота студента
Киiвського нацiонального унiверситету театру, кiно i телебачення iм.
Iвана Карпенка-Карого.

Героi 10-хвилинного чорно-бiлого фiльму –
хворi старi люди. Стрембiцький i його дружина, сценарист стрiчки
Наталка Конончук, кажуть, що це картина про дитинство, яке не
повертаeться, мрii, якi не збуваються, i божевiлля, яке може бути як
лихом, так i щастям.
Над “Подорожнiми” Iгор працював три роки. Iнститут видав йому три
коробки плiвки (в однiй з них був брак) i кошти для зйомок, якi
проходили у Домi ветеранiв сцени, в психоневрологiчному iнтернатi, – 15
тисяч гривень.

Iдея послати стрiчку в Канни належала дружинi
режисера. Фiльм потрапив на фестиваль завдяки зусиллям топ-менеджерiв
каналу “1+1” Олександра Роднянського i Володимира Оселедчика –
Мiнiстерство культури i туризму просто не звернуло не Стрембiцького
уваги. Натомiсть пiсля фестивального успiху молодого кiнематографiста
його поздоровили з перемогою i вiце-прем’eр-мiнiстр, i президент.

Пiд
час прес-показу у Каннi, який вiдбувся 19 травня, через допотопнiсть
нинiшньоi украiнськоi кiноапаратури були проблеми зi звуком:
аудiодорiжку довелось запускати з магнiтноi плiвки. Технiки Канського
палацу кiно не спали нiч, намагаючись забезпечити “Подорожнiм”
нормальний звук, i iм це вдалося: 20 травня на конкурсному показi, за
словами авторiв стрiчки, звук був iдеальним.
Стрембiцький згадуe, що пiд час нагородження вiд несподiванки
розгубився, але принципово вiдмовився дякувати фестивалю росiйською
мовою.

Пiсля Канн “Подорожнi” будуть брати участь у фестивалях в
Грузii, Карлових Варах i в росiйському “Кiнотаврi”. Щодо своiх
найближчих планiв режисер ще не визначився, однак вiдомо, що йому
запропонували спiвпрацю канали “1+1” та “Тонiс”.
Що ж стосуeться глядацького загалу, то окремi щасливцi могли побачити
роботу Стрембiцького 28 травня у киiвському Домi кiно. Оскiльки усi
права на фiльм належать iнституту, сам режисер не маe можливостi
випустити “Подорожнiх” у широкий прокат.

Зорянi вiйни. Епiзод III: Помста сiтхiв

Зорянi вiйни. Епiзод III: Помста сiтхiв (Star Wars: Episode III – Revenge of the Sith / Звездные войны. Эпизод III: Месть ситхов). Фантастичний бойовик / казка. США, 2005. Режиссер Джордж Лукас. У ролях: Гейден Крiстенсен, Iвен Макгрегор, Наталi Портман, Iан Макдаярмiд, Семюель Л. Джексон, Крiстофер Лi.
Вiйни клонiв розривають галактичну Республiку. Вiйська сепаратистiв пiд командуванням зловiсного графа Дукку та напiвмеханiчного генерала Грiвуса переходять у наступ i захоплюють у полон верховного канцлера Палпатiна. Рятувати дорогоцiнного заручника вирушають лицарi-джедаi Обi-Ван Кенобi та Анакiн Скайуокер. Але головний бiй у життi цих героiв ще попереду.

Зорянi вiйни. Епiзод III: Помста сiтхiв (Star Wars: Episode III – Revenge of the Sith / Звездные войны. Эпизод III: Месть ситхов). Фантастичний бойовик / казка. США, 2005. Режиссер Джордж Лукас. У ролях: Гейден Крiстенсен, Iвен Макгрегор, Наталi Портман, Iан Макдаярмiд, Семюель Л. Джексон, Крiстофер Лi.

Вiйни клонiв розривають галактичну Республiку. Вiйська сепаратистiв пiд командуванням зловiсного графа Дукку та напiвмеханiчного генерала Грiвуса переходять у наступ i захоплюють у полон верховного канцлера Палпатiна. Рятувати дорогоцiнного заручника вирушають лицарi-джедаi Обi-Ван Кенобi та Анакiн Скайуокер. Але головний бiй у життi цих героiв ще попереду.

Художнiй вiддiл пiд керiвництвом Раяна Черча та Ерiка Тiменса розпочав роботу над <Помстою сiтхiв> ще пiд час завершального етапу <Атаки клонiв>. Команда з 12 талановитих художникiв зобразила усе, що мало бути у фiльмi, – вiд двобою Анакiна та Обi-Вана до iхнiх зачiсок. Вони майже рiк розробляли концепцii засобiв пересування, меблiв, унiформи тощо. Особливо багато сил витратили на нового персонажа – генерала Грiвуса, напiвдроiда, напiвприбульця, котрий очолюe армiю сепаратистiв. Ескiзи художнього вiддiлу мали вирiшальний вплив на художника-постановника Гевiна Боке та художника по костюмах Трiшу Бiггар. Боке розробив та збудував 72 основнi декорацii для <Помсти> (на 50 бiльше, нiж до звичайноi стрiчки). Декорацieю-зв’язком мiж третiм епiзодом та <Новою надieю> став коридор космiчного корабля повстанцiв: Боке довелось вiдбудовувати його за кiлькома кресленнями, що збереглись з 1976 р. Бiггар зi своiми помiчниками створила понад 500 костюмiв, провiвши широкомасштабнi пошуки унiкальних тканин, якi могли б надати ii витворам неземний вигляд.

Основнi зйомки фiльму почались на австралiйськiй студii в Сiднеi 30 червня 2003 р. i тривали 55 днiв – це стандарт для <Зоряних вiйн> i набагато менше, нiж звичайно триваe робота на знiмальному майданчику художнього фiльму. Крiм павiльйонних зйомок в Австралii та Англii, картину знiмали в Китаi, Таiландi, Швейцарii та Тунiсi, де знайшли пейзажi для кiлькох нових планет, що з’являються у <Помстi сiтхiв>. У 2002 р. знiмальна команда також вiдвiдала Iталiю, щоб засняти виверження Етни в Сицилii.

На тренуваннях у Сiднеi Iвену Макгрегору та Гейдену Крiстенсену довелось багато працювати, особливо останньому з них. Гейден шiсть годин тренувався з мечем, потiм годину займався з гирями i ще годину тренував серцево-судинну систему. У сiчнi 2004 р. каскадер Нiк Джиллард розповiв журналiстам, що двобiй мiж Скайуокером та Кенобi триватиме 12 хвилин i стане найвидовищнiшою дуеллю в iсторii кiно.

Для Лукаса сценарiй – лише нарис до майбутнього фiльму: бiльшiсть iдей виникаe у нього на знiмальному майданчику та пiд час перегляду вiдзнятих сцен.  У зв’язку з цим йому iнодi доводиться робити дозйомки: одна з них вiдбулась у серединi 2004 р. в Англii, на студii <Шеппертон>, i тривала 11 днiв. Ранiше того ж року друга знiмальна група провела у Сiднеi короткi зйомки сцен з народом вукi (до якого належить Чубакка). Фiнальний етап зйомок вiдбувся у сiчнi 2005 р. на студii <Елстрi> в Англii: його героeм став Гейден Крiстенсен, який, наче божевiльний, бiг по платформi. Лише пiсля цього Лукас промовив: <Знято - справу зроблено>. Круг замкнувся – ще й у тому сенсi, що саме на <Елстрi> у 1976 р. було знято перший кадр епiзоду IV – <Новоi надii>.

Звичайно ж, при роботi над <Помстою сiтхiв> не обiйшлося без фахiвцiв зi студii спецефектiв Лукаса. <Ми плануeмо використати вдвiчi бiльше спецефектiв, нiж в <Атацi клонiв>, хоча й там нашi досягнення були фантастичними>, – казав продюсер картини Рiк Маккаллум перед початком зйомок. В епiзодi III понад 2 200 кадрiв зi спецефектами – у цьому планi фiльм перевершив не лише попереднi серii <Зоряних вiйн>, а й трилогiю <Володар перснiв>. Для сцени двобою Анакiна з Обi-Ваном у вулканi комп’ютернi образи планети Мустафар поeднали з реальними зйомками виверження Етни, а також з тривимiрними малюнками та складними мiнiатюрами, створеними пiд керiвництвом Браяна Герненда. Деякi з цих мiнiатюр сягали 30 футiв у довжину, пiдсилюючи реалiстичнiсть сцени. Лаву Герненд та його помiчники виготовили за допомогою реагенту, який використовують для молочних коктейлiв.

Картину в цiлому Лукас називаe <Титанiком> у космосi>. <Я не думаю, що п'яти-шестирiчним дiтям варто це дивитись, - вважаe вiн. - Адже сюжет - це угода з дияволом, справжня трагедiя>. Прем’eра фiльму вiдбулась на Каннському кiнофестивалi 2005 р.