Пiанiст

Пiанiст (The Pianist / Пианист). Францiя-Великобританiя-Польща-Нiмеччина, 2002. Режисер Роман Поланський. У ролях: Едрiан Бродi, Томас Кречман, Ед Стоппард, Емiлiя Фокс, Френк Фiнлi, Джулiя Райнер, Джессiка Кейт Маeр, Мiхал Жебровський, Морiн Лiпман.

1+1, понедiлок 5 вересня, 00.10

1939 рiк. Нiмецькi вiйська окупують Польщу. Пiсля масових розстрiлiв у Варшавi створюють гетто, куди виселяють eврейське населення. Туди мало не потрапляe Владислав Шпiльман – знаменитий польський пiанiст. Йому вдаeться втекти i сховатися у руiнах столицi. Вижити у цих нелюдських умовах Шпiльману допомагаe нiмецький офiцер, якому дуже подобаeться його музика…

Це перший фiльм, який Поланський зняв у Польщi пiсля багаторiчноi емiграцii. З самим Шпiльманом постановник зустрiчався тричi – вперше 25 рокiв тому у Лос-Анджелесi, вдруге 10 рокiв тому у Польщi; тодi вiн навiть не пiдозрював, що колись буде екранiзувати автобiографiчну книгу цiei людини, написану вiдразу пiсля вiйни i заборонену при комунiстичному режимi. Тiльки у 2000 р. Шпiльман наважився перевидати свiй твiр, i саме тодi на нього звернув увагу Поланський. Для режисера, який пережив жахи гетто у шестирiчному вiцi, тема книги була дуже близькою, однак вiн не збирався додавати у стрiчку автобiографiчнi мотиви: “Звичайно, я внесу у картину своi знання про тi часи та подii, але я нiколи не роблю фiльми про себе. Це буде не чергова стрiчка про Холокост, а iсторiя виживання, дуже оптимiстична розповiдь про те, як людину врятувало ii мистецтво. Менi iмпонуe стиль книги Шпiльмана – вiдсторонено-безоцiночний, i ми намагатимемось зберегти його у картинi”.

Пiанiст (The Pianist / Пианист). Францiя-Великобританiя-Польща-Нiмеччина, 2002. Режисер Роман Поланський. У ролях: Едрiан Бродi, Томас Кречман, Ед Стоппард, Емiлiя Фокс, Френк Фiнлi, Джулiя Райнер, Джессiка Кейт Маeр, Мiхал Жебровський, Морiн Лiпман.

1+1, понедiлок 5 вересня, 00.10

1939 рiк. Нiмецькi вiйська окупують Польщу. Пiсля масових розстрiлiв у Варшавi створюють гетто, куди виселяють eврейське населення. Туди мало не потрапляe Владислав Шпiльман – знаменитий польський пiанiст. Йому вдаeться втекти i сховатися у руiнах столицi. Вижити у цих нелюдських умовах Шпiльману допомагаe нiмецький офiцер, якому дуже подобаeться його музика…

Це перший фiльм, який Поланський зняв у Польщi пiсля багаторiчноi емiграцii. З самим Шпiльманом постановник зустрiчався тричi – вперше 25 рокiв тому у Лос-Анджелесi, вдруге 10 рокiв тому у Польщi; тодi вiн навiть не пiдозрював, що колись буде екранiзувати автобiографiчну книгу цiei людини, написану вiдразу пiсля вiйни i заборонену при комунiстичному режимi. Тiльки у 2000 р. Шпiльман наважився перевидати свiй твiр, i саме тодi на нього звернув увагу Поланський. Для режисера, який пережив жахи гетто у шестирiчному вiцi, тема книги була дуже близькою, однак вiн не збирався додавати у стрiчку автобiографiчнi мотиви: “Звичайно, я внесу у картину своi знання про тi часи та подii, але я нiколи не роблю фiльми про себе. Це буде не чергова стрiчка про Холокост, а iсторiя виживання, дуже оптимiстична розповiдь про те, як людину врятувало ii мистецтво. Менi iмпонуe стиль книги Шпiльмана – вiдсторонено-безоцiночний, i ми намагатимемось зберегти його у картинi”.

Оголосивши в Iнтернетi пошук актора на роль Шпiльмана, режисер зробив помилку: щодня до нього звертались чотири тисячi бажаючих, в тому числi жiнки та негри. Потiм вiн вирiшив запросити когось з англiйських акторiв, проте пошуки виявились безрезультатними. Едрiан Бродi у цей час знiмався у Парижi; потрапивши на зйомки, Поланський зрозумiв, що знайшов потрiбного виконавця. Художник-декоратор Алан Старскi та художник-костюмер Енн Шепард ранiше працювали над “Списком Шиндлера” Стiвена Спiлберга; оператором став Павло Едельман (“Пан Тадеуш”). Перший з 84 знiмальних днiв призначили на 19 лютого. Бюджет “Пiанiста” склав 38 млн. eвро.

Спочатку Поланський не хотiв показувати свою картину на кiнофестивалях (“Менi здаeться, критики почуваються на них набагато краще, нiж митцi”), однак все ж таки привiз ii у Канни. З того часу “Пiанiст” не переставав дивувати кiнематографiчний свiт. Нiхто не чекав, що фiльм режисера, на кар’eрi якого багато хто поспiшив поставити хрест, здобуде “Золоту пальмову гiлку”, перемiгши “Людину без минулого” Акi Каурiсмякi. Нiхто не чекав, що стрiчка Поланського, якого вигнали з США пiсля звинувачень у згвалтуваннi неповнолiтньоi, отримаe три “Оскари” у головних номiнацiях – “Найкраща режисура”, “Найкраща чоловiча роль” та “Найкраща адаптацiя лiтературного першоджерела”. “Пiанiста” також вiдзначили 7 французькими “Сезарами”, 2 премiями Британськоi кiноакадемii, нагородами критикiв Бостона i Сан-Франциско та призом Iспанськоi академii за найкращий eвропейський фiльм.

Розповiдаючи про фашизм та нещастя, якi вiн принiс, кiнематографiсти використовували рiзнi пiдходи: вiд ретельного вiдтворення реальних подiй до аналiзу гiтлерiвськоi iдеологii як проекцii первiсного зла, котре причаiлося у людськiй душi. “Пiанiст” не став новим словом у подiбних екранних дослiдженнях лише тому, що усе можливе на цю тему вже було сказане ранiше. Втiм, режисер i не переймався цим, не боявся порiвнянь з такими фiльмами, як “Список Шиндлера” та “Життя прекрасне”, а переказував простою кiнематографiчною мовою iсторiю, яка зворушила його. Створена у першiй половинi стрiчки атмосфера невiдворотноi трагедii i жаху, який поступово охоплюe загнаних у гетто людей, вражаe, а злочини нацистiв показанi з усieю чесною жорстокiстю, яку може собi дозволити сучасне кiно. У другiй половинi iнтерес до картини пiдтримуeться завдяки майстернiй грi Бродi, цiлком переконливого у ролi звичайноi людини, що звикаe жити в очiкуваннi смертi. Критики сперечаються про те, яке мiсце “Пiанiст” займе у творчостi Поланського, на рахунку якого чимало класичних кiнотворiв, однак усi згiднi, що 70-рiчний постановник заслужив свого “Оскара” – якщо не за цей фiльм, то за внесок у мистецтво.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *