Може пам’ятаєте, кілька місяців тому були розмови про приватний фільм, який зняли для себе учні однієї школи, щоб у вільний час переглядати, як вони весело знущалися над однокласниками? Сучасні технології дозволили майже кожному стати оператором і режисером в одній особі, а передачі на зразок "Приватне відео" поширювали в маси ідею знімати все і вся.
Зрозуміло, що серед безлічі стрічок з весіллями, іменинами, відпочинком на курортах та іншими моментами життя пересічної людини, траплялись інші, які інколи навіть ставали об’єктом суспільної уваги, оскільки далеко переходили межу нормальної поведінки. Найчастіше це були кадри знущань авторів над слабшими: "дідовщина" в армії, "пресинг" в школі, побиття іноземців на вулицях і усіляка інша гидота, на яку здатна лише так звана "людина розумна". Такі "шедеври" давали можливість глядачам погомоніти перед переглядом улюбленого серіалу про те, куди котиться цей світ.
Звісно, що без проблем знущання над ближніми в спільнотах, де головують інстинкти зграї шакалів – підліткових, тюремних, армійських, не обходився і кінематограф. Їх реалістичність зображали в залежності від жанру фільму – в дорослих трагедійних фільмах досить жорстко, щоб глядач переймався проблемами героя, котрого ламають задля мети, відомої мучителям: наприклад в армійських драмах "Суцільнометалева оболонка", "Морпіхи" – бо людина в армії повинна бути гвинтиком великої армійської машини, який без роздумів виконує накази. В підліткових комедіях – м’яко, або щоб це виглядало смішно, або щоб можна було обґрунтувати обов’язкову помсту героя наприкінці фільму. Але в будь-якому випадку знущання були досить регламентовані і мали якусь межу, за яку автори не вважали за потрібне переходити. Втім вода каміння точить, а людина має властивість звикати до подразників, тому кожного разу штрикати її, аби отримати реакцію, доводиться все сильніше – яскравим прикладом виступає молодіжна комедія "Американський пиріг", де "нудна" виховна лінія з кожною новою частиною все зменшувалась, а рівень гумору знижувався десь до рівня дупи, досягнувши апофеозу в третій частині, яка багато у кого майже викликала відповідну фізіологічну реакцію організму. Але то був один випадок, і то була "хлопчача" комедія.
Дівочі ж до останнього часу знали собі ціну – планка у них була вище, а вимоги відповідні. "Погані дівчата" – гарний приклад дівочого фільму про стосунки між однолітками, а перші "Жорстокі ігри" – давно визнаний еталон. В таких стрічках ніколи не було сортирного гумору, а "діставання" одне одного не переходили межу "підсипати піску в лак для нігтів".
Але ж є, завжди знайдеться хоч одна паршива вівця в стаді. І не дивно, що з цією вівцею знову пов’язана Періс Хілтон – еталон "золотого дитятка". Тільки Періс наразі змогла досягти такого успіху, що тепер прізвище, котре їй дісталось, асоціювалось у всього світу не з її батьками чи працею їх життя – мережею готелів "Хілтон", а з п’яними вечірками та порнографічними роликами в інтернеті, стягнутими у неї з мобільного телефона.
Як свого часу Мідас із золотом, Періс має унікальну здатність перетворювати на лайно все, до чого доторкається – досить згадати, яким всесвітнім посміховиськом відразу ж стала її нова подруга Брітні Спірс. І якщо раніше Періс хоч і з’являлась на екранах в якості "симпатичних меблів", але не впливала на сам процес створення фільму, то тут вона, схоже, контролювала все, чи може автори фільму робили його під неї – не знаю, але картина вийшла цілком рівня Періс. Знущанням, які вона вигадує для новачків очолюваного її героїнею дівочого клубу, позаздрила б найгірша підліткова колонія, що вже говорити про вбогу фантазію згаданих вище школярів! А гумор там такого роду, що Стіфлер, свого часу спокійно ковтнувший свою "цукерку", піде обіймати унітаз найбільше хвилин через п’ятнадцять після перегляду. Ні, почуття гумору у авторів "Білявки" не опускалось до рівня "п’ятої точки" – воно, схоже, звідти родом, і повірте: слово "шоколад" в назві вжито виключно в переносному значенні. Рекомендую приймати ці "ліки" виключно обмеженими дозами при проблемах зі шлунком – діє безвідмовно.
Що Періс – дурепа, якій боги розуму не дали ані крихти, це зрозуміло давно всій планеті, тому її роль у фільмі, який має всі шанси на звання найгіршої стрічки усіх часів і народів, мене не здивувала. Що цей фільм не гідний навіть прокату в низькопробних кіносалонах – теж зрозуміло навіть авторам стрічки, саме тому "Блондинка" у себе на батьківщині вийшла виключно на відео. Але, вибачте, що ця гидота робить в Україні в широкому прокаті, та ще й в деяких кінотеатрах – єдиною картиною цього кінопрокатного тижня? Схоже, що це ще одне доведення того, що ми досі ніяка не Європа і навіть не Азія, а рівня Африці – звичайнісінька країна третього світу, куди свого часу конкістадори привозили скляні буси та іржаву зброю, обмінюючи її на неймовірну кількість золота, а тепер з тим же успіхом привозять фільмоване сміття. І ми радіємо, бо це ж закордонне кіно, це "гламурна" Періс. Від цього стає вдвічі огидніше.
3 останні речення – супер!!!!
Сказати, що повністю погоджуюсь – нічого не сказати)))
Идеальная рецензия…
Щось я не дуже розумію, що ідеального можу бути в рецензії на таке кіно в стилі trash. На такі фільми взагалі не треба писати рецензій ! Навіщо їх згадувати ? Заради галочки в історії “Кіноблогу”, про те що ось ми обіцяли публікувати рецензії на кіно відразу по прем”єрі, і ми усіляко дотримуємось своїх обіцянок ? Смішно. Після рецензій на такі “картини” виникає цілком слушне запитання: А чому не було рецензії на “Apocalypto” Мела Гібсона ??
Дякую за ваші думки та їх висловлення 🙂
2nixau – я вважаю, що потрібно згадувати усі фільми, які йдуть в прокат, щоб люди знали, з чим мають справу. Особливо тоді, коли на тиждень вийшло в прокат всього дві картини і дуже велика кількість людей була спокушена “гламуром” до перегляду.
Стосовно Вашого запитання по “Апокаліпто” можу відповісти лише про себе – на жаль так вийшло, що на тиждень його прокату мені довелось поїхати у відрядження, тож я побачив лише половину картини і втік на вокзал. Другу половину я побачив лише в середині січня, коли вийшов DVD, але рецензія на нього здавалась мені на той час вже нікому не потрібною.
Дякую за відповідь. Краще все-таки рецензію Apocalypto написати. Навіщо себе зв”язувати рамками тижня прокату ? Кіно – це мистецтво і його не зв”яжеш ніякими рамками. Апокаліпто досить неоднозначне кіно. Мені, наприклад, було б цікаво почути вашу думку про цей фільм. Читачам, думаю, теж. Краще беріть приклад з Екслера, який просто дивиться фільми які хоче та які йому радять і пише на них свої рецензії (тільки не треба ніяких котів Бубликів :)). Оригінальна думка завжди цікава та потрібна.
nixau: дякую за високу оцінку роботи наших авторів. традиційно пропоную написати рецензію самостійно: формат відомий, для першої рецензії робимо скидку на якість, тому публікуємо. на інші поради не відповідаю, так як очевидно.
контакти для з’ясування питань по написанню статей можна знайти на сторінці Про проект.
“…Що Періс – дурепа, якій боги розуму не дали ані крихти, це зрозуміло давно всій планеті, тому її роль у фільмі, який має всі шанси на звання найгіршої стрічки усіх часів і народів, мене не здивувала”.
Прекрасна рецензія – без зайвих слів та нарікань. Чудо!
Після цього фільму, кожна нова згадка про Періс Хілтон викликатиме бажання тікати, бігти без оглядки, щоб, не доведи Господи, не дивитись те, як люди називають фільми з її участю.
Одним словом – вона справжня ОГИДА.
Таке враження, що Періс було все одно де зніматися… А би було. Чесно кажучі гіршого фільму напевно я ще не бачила, огидно стало вже на перших парах… Тепер вже без сумніву можу сказати, що Хілтон дійсно – Дурепа..
До речі, цей фільм стояв у телепограмі під словами:”Варто пререглянути”