Виявляється, королеви теж плачуть!
По-справжньому англійська стрічка про Британію і не тільки, нарешті, потрапила на кіноекрани України. Не можна передбачити, чи викличе «Королева» таку саму бурю емоцій, як це було, скажімо, в країнах Європи, але, знаю напевне, що допоможе краще зрозуміти життя далеких та недосяжних осіб королівської крові. Фільм Стівена Фрірза з Хелен Міррен у головній ролі, відкриває, хоча точніше було б сказати, відхиляє завісу таємниці, за якою ховається найпотайливіша жінка Об’єднаного Королівства – Королева.
Історія завжди є несправедливою до того, хто її творить, це стосується і як великих правителів, так і покірних підлеглих; будь-які рішення та вчинки невидимою рукою вписуються в книгу людства, щоб через багато років стати тим джерелом пізнання, з якого нащадки будуть черпати світову мудрість. Але, це не означає, що дії монархів завжди викликали схвалення. Стрічка «Королева» своєю проблематикою переносить глядачів у нелегкий для монархії 1997, пов’язаний з обранням нового прем’єр-міністра і трагічною загибеллю принцеси Діани.
І політики також люди! Найвідоміший прем’єр-міністр Великобританії, після Уїнстона Черчілля звичайно, показав своє справжнє обличчя, скинувши маску пихатості та поважності. Але ні, Тоні Блер її тоді ще просто не вдягав. «Містер диявольські очі», як одного разу назвали Блера, виглядає, як на мій погляд, таким-собі простаком, якого відіслали на службу в невідому йому країну. Не знаю звідки в нього з’явилась така рішучість і кмітливий розум, але це вони зробили тоді його хитрим та успішним політиком. Я впевнена, що зараз він не нервується перед зустріччю в Букінгемському палаці чи боїться розмови з принцем Чарльзом.
Для Єлизавети ІІ Тоні Блер завжди був вискочкою, якому пощастило «пролізти» в парламент, тому вона і не сприймала його серйозно та й приймала з неприхованою холодністю. ЇЇ Величність ще просто не здогадувалась, що прем’єр-міністр стане тим «героєм рятівником», який врятує монархію і допоможе відновити її добре ім’я після скандалу з приводу смерті принцеси.
Королева ніколи не заперечувала, що Діана їй не подобалась, але вголос нічого не казала. Можливо, вона не могла пробачити принцесі безмірну любов своїх підданих, сліпе поклоніння тому образу, якого насправді ніколи не було? Хай там що, але в наших серцях Діана назавжди залишиться борцем за права знедолених, красунею з сумними очима. Несправедливо засуджувати чи виправдовувати когось одного, тому краще не буду втручатись у королівські справи і залишу таємницю таємницею.
Під час перегляду стрічки «Королева» мені пригадались(зовсім не випадково) слова Вільяма Батлера Єйтса про те, що королева – найкраща актриса. Хто ж, як не вона, грає свою роль на сцені протягом всього життя; хто ж, як не вона, ніколи не показує справжніх почуттів та емоцій – низький уклін їй за силу волі та ідеальне виконання ролі, гідної всіх нагород світу. Життя королеви – постійне балансування на межі, адже кожен її крок не завжди сприймається як «the best».
Стрічка зображує життя ЇЇ Величності, яким його не бачить ніхто – ні надокучливі міністри, ні нахабні репортери, навіть вірні піддані. Я б сказала, що ми бачимо її чутку душу; насправді, численні титули і корона не грають ніякої ролі для Єлизавети і найбільшою дорогоцінністю для неї є її родина. У фільмі, наприклад, намагаючись захистити своїх внуків, вона зважує всі «за» і «проти», але це сприймається зовсім по-іншому. Хочеться виділити епізод з оленем, де, на мою думку, показаний весь тягар корони – неможливість жити заради так, як живуть всі та постійна замкненість в собі. І тільки на відстані від дому, у повній самотності, ЇЇ Величність перестає бути прикладом феноменальної витримки. Вона плаче…
Зіграти роль Королеви так, могла лише сама королева; відобразити найменші порухи душі вдалось найкращій театральній актрисі Великобританії – [Хелен Міррен->helen-mirren], недаремно вона й отримала “Оскар” за кращу жіночу роль. Дякуючи їй, ми змогли поспостерігати за най потайливішою жінкою Об’єднаного королівства – ЇЇ Величністю.