Ніколь Кідман

Ще сім років тому багато любителів кіно знали Ніколь Кідман (Nicole Kidman / Николь Кидман) лише як дружину Тома Круза, а зараз вона – лауреатка багатьох кінопремій і голлівудська зірка № 1, кожен новий фільм якої обговорюється як можливий претендент на «Оскар».

Хоча більшість кіноманів вважає Ніколь австралійкою, вона народилась 20 червня 1967 р. на Гаваях, у місті Гонолулу. Її батько Ентоні Дейвід Кідман, біохімік за фахом, у той час займався дослідженнями на території США, і наступні три роки сім’я провела у Вашингтоні. Однак коли роботу було завершено, батьки Ніколь повернулись на батьківщину – в Австралію. Майбутня актриса з трьох років займалась балетом і брала уроки музики, а в 10 років почала відвідувати драматичну школу і грати в молодіжних театрах.

У 14 років Кідман дебютувала на телебаченні, а у 1983 р. зіграла у кількох кінофільмах. Паралельно зі зйомками акторка виступала на сценах молодіжних театрів у Сіднеї та Мельбурні. Міні-серіал «В’єтнам» (1986) приніс їй премію австралійських глядачів та нагороду Австралійського кіноінституту, але прославилась Кідман завдяки серіалу «Бангкок Хілтон» (1989) та трилеру Філіппа Нойса «Мертвий штиль» (1989). Після цих робіт актрису запросили в Голлівуд. На зйомках свого першого американського фільму «Дні грому» (1990) Ніколь познайомилась з [Томом Крузом->tom-cruise]. У 1990 р. на Різдво вони одружились.

Багато хто вважав цей шлюб вдалим кар’єрним ходом, і саме через це критики довгий час відмовлялись сприймати рудоволосу дівчину з Австралії всерйоз. Мелодрама «Далека країна» (1992), в якій Кідман знялась разом з чоловіком, не виправдала сподівань, те саме можна сказати і про її інші роботи того періоду – «Біллі Батгейт» (1991), «Готова на все» (1993), «Моє життя» (1993). [«Бетмен назавжди»->batman-forever] (1995) мав гучний успіх, проте Ніколь була у ньому лише екранною прикрасою. Ставлення до неї змінилось тільки після картини Гаса Ван Сента «Померти в ім’я» (1995), за гру в якій актрису відзначили «Золотим глобусом» за найкращу комедійну роль. Наступним кроком Кідман було повернення на сцену: вистава «Синя кімната», в якій вона виконала кілька ролей, з аншлагами пройшла в театрах Лондона та Нью-Йорка і отримала добрі відгуки критиків.

Ще одним доказом таланту та акторської сміливості Ніколь стала її співпраця з найзагадковішим режисером світового кіно Стенлі Кубриком: роль у стрічці «З широко заплющеними очима» (1999) досі залишається однією з її найкращих робіт. «Золотий глобус», яким було відзначено гру акторки у мюзиклі «Мулен Руж» (2001), остаточно закріпив її зоряний статус на «фабриці мрій», і нагородження Кідман «Оскаром» за роль у «Годинах» (2002) було вже цілком передбачуваним.

З того часу Ніколь встигла переграти головні ролі у фільмах практично усіх жанрів, від політичного трилера ([«Перекладачка»->interpreter]) до не дуже розумної комедії ([«Чаклунка»->bewitched]), від провокаційної драми ([«Народження»->birth]) до наукової фантастики ([«Вторгнення»->invasion-ann]). Зараз ми можемо побачити Кідман на екранах у новому амплуа у стрічці «фентезі» [«Золотий компас»->golden-compass].