Мамма Міа

“Це мюзикл, ви знаєте?” – обережно попередила мене пані в касі “Кінопалацу”, віддаючи мені квиток. І була права – це таки мюзикл, і всі співають. Попередження, яке я спочатку сприйняв з прихованим обуренням (хіба мюзикл не вважається кіном?), через півгодини перегляду вже сприймалось по-іншому. Мюзикл дійсно на місці, а от з кіном вийшло не зовсім.

mamma1

Мабуть, тупо дорікати мюзиклу за те, що у ньому забагато пісень, але у даному випадку таке враження дійсно складається. У найкращих класичних мюзиклах теж було багато пісень, але вони не заважали сюжету рухатись вперед, навпаки, допомагали йому. Тут сюжет – просто привід співати кожні п’ять хвилин: його зав’язка вкладається у три рядки, і ще одним реченням можна докладно розповісти, що відбуватиметься далі і чим усе закінчиться. Музика і танці ніколи не заважали створювати у мюзиклах виразні образи персонажів, навіть якщо вони були простими і часом стереотипними: ми завжди точно знали й розуміли, хто такі Тоні і Марія, фон Трапп і (інша) Марія, Дон Локвуд і Кеті Селден. Всі персонажі “Мамма Міа” залишаються для глядача загадкою: зрозуміти, хто вони і чого хочуть, дуже складно, тому що розмовляють вони або мовою абби (тобто співають), або штампами. Мюзикл повинен бути простим доступним видовищем, але у даному випадку простота вийшла навіть за межі дверей.

mamma1

Не все гаразд і з акторством. Звичайно, напередодні весілля наречена і її мати мають конституційне право на часті вибухи емоцій, але й з цим у “Мамма Міа” перемудрили: час від часу переграють майже всі актори, в тому числі [Меріл Стріп->meril-streep]. Можна заперечити, що у мюзиклі головне не грати у традиційному розумінні, а демонструвати музичні таланти. З цієї точки зору картина дійсно може зацікавити – хоча б можливістю почути, як співає Броснан та інші актори, яких у цьому амплуа ми ще не бачили (на щастя, українські дубляжисти не намагались нікого переспівати, обмежившись окремими субтитрами). І все ж таки у більшості випадків їх виконання пісень ABBA викликає стійке бажання зайвий раз послухати оригінальні записи. Швидше за все, справа не у виконанні, а у загальному настрої фільму, який нагадує пишне й галасливе свято, парадоксальне позбавлене справжнього відчуття радості.

mamma1

Підсумок: не варто вірити рекламі, яка називає цей витвір кіноподією року. Пісні чудові, але кіно знімається не заради того, щоб слухати пісні, – для цього можна купити диск. Розвага легка, музична, але майже безсюжетна – одноразова або навіть півразова.

7 коментарів для “Мамма Міа”

  1. мені особисто фільм дуже сподобався – така ностальгічно-фарсова музична комедія для тих, “кому за **” – і музика часів моєї молодості, і актори, вже навіть не “бальзаківського” віку – разом з цим купа стьобу і енергії у сценах з молодіжною масовкою. назагал дуже якісно поставлений і іронічно зіграний мюзикл, і форсування в акторській грі, як на мене, цілком в межах жанру. стосовно розкриття характерів – при бажанні на кожного персонажа можна написати ціле психоаналітичне досьє, все цілком зрозуміло прочитується 🙂

  2. Хотілося б не погодитися із висновком автора даної рецензії, щодо того, що життя даного музичного кінотвору(таки ризикну вжити цей вираз) є недовгим. Незважаючи на усі “недосконалості” цього мюзиклу, фільм таки сприймається легко та оптимістично, заворожуючи нестримною енергією позитиву да довгий-предовгий час. І саме ця надзвичайна легкість, простота сюжету та навмисна гіперболічність акторської гри разом з ритмічною мелодикою невмирущих хітів популярного шведського бенду збудували місток до сердець глядачів, де він без сумніву залишиться надовго. Звичайному глядачеві не потрібні складні переживання чи заплутаний сюжет з глибокими емоціями, цей фільм, як і оригінальний мюзикл, мав на меті, перш за все, розважити глядача, відірвати його від власного і без того складного життя, і це йому стовідсотково вдається!Особливо впадає в око шалений коктейль із справжніх титанів акторського олімпу у нетрадиційному для них амплуа таких собі легковажних балагурів, і хоча вони не завжди виглядають логічно, але картинку створюють незабутню!!!
    Саме тому можу з упевненістю сказати, що “Мама Мія” – це таки хіт, яскравий, незабутній, та на фоні останніх кінопрем’єр цього року – і справді якісний!

  3. Мене завжди веселить, коли “заплутаний сюжет з глибокими емоціями” вимовляється так, ніби це теорема Баєса чи закон Ома чи ще щось дуже нудне і абсолютно нецікаве. Так, ніби якщо буде ніякий сюжет з нульовими емоціями, то буде веселіше і цікавіше. І визначення “звичайний глядач” я розуміти відмовляюсь: незвичайних немає, марсіани в кіно не ходять.

  4. Коли мова йде про розважальне кіно, то при його оцінці потрібно перш за все враховувати інтереси та інтелектуальні можливості пересічного глядача(якщо означення “звичайний” сприймається в даному контексті так буквально), чий естетичний смак не є перенасиченим змістовним інтелектуальним кіно(яке зі своїм “заплутаним сюжетом з глибокими емоціями” саме по собі нічого поганого не несе, не будучи ані нудним, ані нецікавим, просто воно створюється для тих, кому воно буде цікавим та хто зможе його зрозуміти). Саме тому не треба судити суворо такі несерйозні витвори, як “Мама мія”, бо чому має перепадати йому, коли на фоні решти кіновитворів подібного спрямування він виглядає, як позитивне травневе сонце серед сірих однотипних хмар?

  5. Полностью согласна, что кино выглядит как позитивное майское солнце посреди серых однотипных туч! Очень точное высказывание, на мой взгляд.
    Честно говоря, при просмотре анонсного ролика в кинопалаце думала не идти на этот фильм совсем…так фильмы такого рода никогда не были в моем вкусе. По сочершенной случайности все-таки пошла на этот фильм. Думала, что просто потеряю время. Оказалось, все с точностью наоборот! Давно не выходила из кинотеатра в таком позитивном расположении духа, столько эмоций, приятных впечатлений, музыка безсмертных АББА, увлекательная игра Мэриэл Стрип, Пирса Броснана….и неимоверное яркое настроение обеспечено на целую неделю так точно!
    Что самое интересное, не в моих правилах ходить на один и тот же фильм дважды…и…я пошла второй раз и получила не меньше удовольствия! На следующий день в голове крутилась песенка АББА The winner takes it all, отличная композиция!
    Мнения насчет фильма могут быть абсолютно разными…Как на каждый товар есть свой покупатель, так и на каждый фильм есть свой зритель.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *