“Смерть юзерам!” Оце й увесь позитив, з яким можна піти з сеансу, і увесь зміст, що є у цій надзвичайно розрекламованій картині, яка попри вражаючий антураж виявилась порожньою і малоцікавою.
Перша частина не була шедевром навіть у своєму жанрі, але мала кілька цікавих моментів, які дещо випереджали свій час. Друга ж не лише повторює формулу оригіналу без важливих змін, а й робить це настільки механічно й монотонно, що починаєш мріяти про момент, коли можна буде зняти трекляті окуляри.
Є, звичайно ж, антураж, продумана кольорова гама, стильні костюми, декорації, спецефекти, на яких герої ганяють чи якими б’ються. Усе це робить стрічку, як кажуть американці, цукерочкою для очей, тільки от смоктати цю цукерочку доведеться більше двох годин, і нічого крім неї не запропонують. Ситуацію частково міг би врятувати карколомний екшн, але і його не так вже й багато: трохи на початку, більше у фіналі, решта – окремі краплі.
Режисер-дебютант погано продумав темп своєї оповіді: після втечі Сема від Клю у першій третині картина гальмує і дуже довгий час не відбувається майже нічого. Цей екранний час займають розмови молодого героя з батьком і, так би мовити, дівчиною, спогади, пояснення. З цього теж могло б щось вийти, за умови міцної акторської підтримки і наявності добрих діалогів. Але кажуть найчастіше або банальності, або нісенітниці, а Гаррет Хедлунд пропонує дуже бліду гру. Щоб стосунки батька з сином виглядали хоч трохи переконливо, Бріджесу доводиться працювати за двох, а він це робить і так, виконуючи дві ролі. Слід визнати, що, попри те, що в ролі лиходія Джеф не демонструє нічого особливо цікавого, його Кевін Флінн, старий дзен-хакер, справляє добре враження – якщо когось і можна назвати душею фільму, то це його. Шкода, що пристойного заняття для персонажа сценаристи не вигадали теж. [Олівії Вайлд->olivia-wild] для ролі дівчини-програми достатньо просто бути вродливою і по-дитячому наївною, і це, мабуть, на краще. [Майкл Шин->michael-sheen] у ролі ексцентричної програми переграє без особливого успіху.
Про недоліки сценарію вже йшлося, але можна сказати ще багато чого. Стрічка дуже нагадує свого головного лиходія, який працює за чітко визначеною програмою, не турбуючись про зміст своїх дій; як і другий “Трон”, Клю може лише переробляти створене іншими, не творити сам. Сценаристи не ставили за мету показати ієрархію серед програм всередині кібер-світу або пояснити, чим зумовлені у них ознаки характеру, що трапилося з Троном чи як працює портал між світами, який виглядає ніби звичайний лазер; вони просто пересувають персонажів з пункту А до пункту Б. Деякі вигадки відверто смішать, такі як програми, які з’явилися нізвідки і є результатом “еволюції”.
Підсумок: якщо це кіно і варто дивитися, то тільки у 3D і на великому екрані, інакше, на жаль, перегляд майже повністю втрачає сенс. Яскравий приклад того, як високобюджетна й розкручена стрічка робиться виключно заради демонстрації технічних можливостей, без думки, вигадки і натхнення.