Півтора десятиліття тому Макконахі почав свою голлівудську кар’єру з ролі адвоката у картині “Час вбивати”. Зараз актор, який в останні роки часто валяв дурня у відверто слабких стрічках (усі ці ролі шукачів скарбів, ловеласів тощо) повернувся до екранної юриспруденції – і знову продемонстрував чудову форму.
Так, його героєм знову є адвокат, але далекий від ідеалізму герою “Часу”. Міккі Хеллер не залишає сумнівів у тому, заради чого він працює – заради грошей. Він має розкішні апартаменти і машину, п’є, наче коняка, і знає усі входи й виходи в системі, в якій працює. Вміє підмазати потрібну людину і пролізти туди, куди ніколи не потрапить менш спритна людина, не нехтує дрібним шахрайством і безстрашно ставить свої умови і впливовим мільйонерам, і м’язистим байкерам. На перший погляд – пройдисвіт, яких мало навіть у середовищі американських юристів, що славляться вмінням перекручувати правду, проте щось на кшталт кодексу у нього все ж таки є. Захищати винного він не боїться, але боїться не захистити невинного. І використовує усі можливі засоби для досягнення мети тому, що знає: протилежна сторона, тобто прокуратура, робить те саме, не нехтуючи грубим фальшуванням.
Можна сказати, що Хеллер живе у повній гармонії з самим собою і з навколишнім світом – навіть з колишньою у нього стосунки кращі, ніж у більшості з не колишніми. Сюжет фільму дає йому можливість пережити щось подібне до внутрішнього конфлікту, однак це не затьмарює його розум і не змушує зрадити собі: він примудряється виграти обидві партії – розв’язати справу у суді і розібратися зі справжнім винуватцем – майже не витрачаючи екранний час на муки сумління і тому подібну маячню. Одним словом – цікавий образ, добре зіграний Макконахі, але добре зіграний тому, що добре написаний (відчувається міцна літературна основа). Життєрадісний цинізм і вміння знаходити вихід з найскрутніших ситуацій навіть нагадують про ще одного далекого від суцільного позитиву персонажа, який через кілька днів припливе під чорним прапором у зали Imax-3D львівського торгівельно-розважального комплексу “King Cross Leopolis”.
Після Макконахі у першу чергу слід згадати майстра епізоду [Вільяма Х. Мейсі->william-h-macy] – роль невелика, але виразна. Раян Філіп добре проявив себе як втілення підступного, впевненого у своїй безкарності зла. Запам’ятовуються метушливий Легуїзамо і [Джош Лукас->josh-lucas] у ролі безпорадного прокурора. Жіночі персонажі важливої ролі у сюжеті не грають, хоча про них нічого поганого сказати теж не можна. Стрічка не пропонує значних сюрпризів та несподіваних поворотів, тому виграє саме за рахунок чудового акторського ансамблю на чолі зі стовідсотково вдало вибраним головним виконавцем. Підсумок: вартий уваги зразок дорослої, добре зіграної розваги.