Записувати цю стрічку у “чисті” байопіки не зовсім правильно: з неї дійсно можна дізнатися основні факти біографії Маргарет Тетчер, але вони займають приблизно половину екранного часу. Друга половина більш “загальнолюдська” – розповідь про старість.
Те, що фільм цілком і повністю належить [Меріл Стріп->meryl-streep], зрозуміло задовго до перегляду. Александра Роач непогано зіграла молоду Маргарет, однак зіграла швидше як дочку бакалійника, яка пізнає перше кохання, ніж як майбутню “залізну леді”. Проте щойно у кадрі з’являється Стріп, “залізо” згадується миттєво. На думку авторів картини, сутністю політичної діяльності Тетчер була боротьба. На екрані ми бачимо жінку, яка звикла наказувати, а не домовлятись, говорити, а не слухати. Рішучість і небажання йти на компроміси стали причиною як гучних перемог, так і прикрих поразок знаменитого прем’єр-міністра. Їх коріння зрозуміле – жінка, яка щодня змагалась з чоловіками на їхньому полі бою, не могла стати іншою, але чи завжди правою була Тетчер? Сміливість і сила характеру, на жаль, не завжди рятують від помилок. Аналіз того, наскільки близьким до реальності є подібне трактування, я робити не буду, він може стати темою для іншої рецензії.
Майже половину фільму ми бачимо зовсім іншу Маргарет – старіючу жінку, у якої проблеми з пам’яттю, яка з усіх сил намагається проститися з покійним чоловіком, котрий все ще навідується до неї (ясна річ, лише в її уяві). Можливо, автори хотіли таким чином показати ціну, яку доводиться платити за владу й успіх, але насправді показали згасання людини, руйнування часом колись сильного інтелекту – і це не дуже приємна картина. Причому зроблено це в достатній мірі безжалісно, щоб відбити у будь-кого бажання сказати “Так, це я на екрані”, тому реальну Тетчер, яка залишилась незадоволеною фільмом, зрозуміти можна. На жаль, сцени ці не лише безжалісні й депресивні, а й досить одноманітні і розтягнуті, жодного сенсу, крім бажання створити довгий бенефіс Меріл, за ними не спостерігається.
Це зовсім не означає, що кіно погане, швидше, воно не дуже вдало скомпоноване: подібний вибір форми підкреслює бажання втекти від стандартної формули байопіків, проте він мало підходить для настільки неоднозначної особистості, як Тетчер. Однак перегляд все одно рекомендується – акторські роботи такого класу на дорозі не валяються.