Проти шторму

Перше слово, яке приходить у голову після перегляду цього фільму, – “старомодний”. Традиційне, майже в класичному стилі голлівудське кіно про справжніх чоловіків, справжню мужність і відчуття обов’язку. Звичайно, це зовсім не обов’язково погана річ.

У стрічці дві основні сюжетні лінії. Перша пов’язана з катастрофою, що спіткала танкер у відкритому морі: в очікуванні порятунку члени команди, які залишились живими, змушені шукати способи протриматись якомога більше часу. Інженер у виконанні [Кейсі Аффлека->casey-affleck] бере командування на себе, демонструючи неабиякий інтелект і вигадливість, тоді як деякі його колеги панікують і роблять необдумані дії.

Друга лінія – подорож до танкера рятувальної команди, в якій усього четверо на чолі з героєм [Пайна->chris-pine]. В жахливий шторм і при майже повній відсутності видимості вони вирушають до найбільш небезпечної ділянки – затія видається майже безперспективною, а у головного персонажа до того ж за плечима нещодавній невдалий аналогічний досвід, тому деякі колеги ставляться до нього з недовірою. Проте питання, рятувати моряків чи ні, для нього не стоїть, і він навіть готовий не коритися начальству.

Є ще лінія з нареченою героя Пайна, яка, побоюючись за нього, метушиться, лається з його начальством і кудись летить на машині, і все ж таки це у більшій мірі не історія кохання, а розповідь про двох чоловіків, які доклали усіх можливих зусиль, щоб врятувати інших, і які, власне, на екрані зустрічаються в останні хвилини фільму.

Для Пайна, який в останні роки неодноразово доводив, що може добре грати дуже різні ролі, образ стовідсотково правильного рятівника занадто простий, тому нічого надзвичайного він у “Проти шторму” не демонструє. Аффлек досить непогано впорався з другою головною роллю; [Бана->eric-bana] цілком на своєму місці у ролі не дуже компетентного начальника головного героя, як і [Фостер->ben-foster] в ролі одного з моряків. Робота Холідей Грейнджер, як вже було сказано, звелася здебільшого до метушні, хоча хімія з Пайном у першій третині картини у неї вийшла дуже непогана.

Підсумок: старомодна, однак достатньо якісна адаптація реальної історії, яка так і просилася бути перенесеною на екран “фабрикою мрій”. Не видатна, але міцна стрічка про мужність та самопожертву дозволяє легко провести дві години і не претендує на більше.