Здається, не було з часів “Усієї президентської раті” стрічки, яка б так майстерно прославляла журналістську професію. Вправні шукачі правди хоробро виходять на бій з до самого коріння корумпованою системою – і виграють, навіть якщо у перемоги є ціна.
Малобюджетна камерна картина, знята на основі реальних подій, рухається вперед як надзвичайно напружений, високооктановий трилер, сповнений несподіваних поворотів і драматичних ситуацій. Поступово, наче приватні детективи з “чорних фільмів” 40-х, центральні персонажі розкривають світ прихованого зла, з яким неможливо миритися порядній людині, яка може дещо зробити. І чим глибше журналісти поринають у розслідування, пов’язане з колами пороку і кругової поруки у рядах католицької церкви, тим більше незадоволення та обурення виникає на їх обличчях.
Акторський ансамбль надзвичайно органічно зіграний – настільки, що Кіноакадемія не змогла виділити когось з виконавців особисто, щоб відзначити нагородою. [Руффало->mark-ruffalo], який отримав номінацію, якраз трохи переграє, а от [Макадамс->rachel-mcadams], [Шрайбер->liev-shrieber], Джон Слаттері і особливо [Кітон->michael-keaton] демонструють дуже високоякісну гру. Стенлі Туччі, як майже завжди, на своєму місці. Сценарій побудовано так, що кожен персонаж проходить свій власний шлях, крізь сумніви, розчарування у людях, котрих поважали багато років, тиск з боку оточуючих і влади.
Підсумок: один з найсильніших фільмів року, заслужено відзначений головним “Оскаром”. На жаль, його академічний врожай вийшов невеликим, але конкуренція цього року була дуже сильною. Принаймні свою головну думку, про те, що байдужість і боягузтво – найгірші гріхи, картина доносить точно.