Погані часи у “Ель Роялі”

Погані часи у “Ель Роялі” (Bad Times at the El Royale / Плохие времена в “Эль Рояле”). Трилер. США, 2018. Режисер Дрю Годдард. У ролях: Джефф Бріджес, Сінтія Еріво, Дакота Джонсон, Джон Гемм, Кріс Хемсворт, Льюїс Пулман, Кейлі Спейні.

bad-times-at-the-royale-poster

З 11 жовтня стрічку “Погані часи у “Ель Роялі” можна переглянути у Львові у комплексі “Планета кіно”.

У колись популярний готель “Ель Рояль”, що знаходиться на границі штатів Невада та Каліфорнія, одночасно вселяються четверо людей: старий священик, темношкіра співачка, продавець пилососів і загадкова дівчина. Ніч переживуть далеко не всі з них…

Дуже непоганий зразок нео-нуару, дія якого відбувається десь наприкінці 1960-х. Одночасно традиційний і нестандартний сюжет, в одних місцях іронічний, а в інших цілком серйозний підхід до матеріалу, набір персонажів з подвійним дном і яскравий акторський ансамбль, який попрацював дійсно натхненно, – запорука не видатного, але хорошого кіна. Це не блокбастер, не претендент на звання хіта, але переглядати його жодної секунди не нудно.

bad-times-at-the-royale1

Переказувати хоча б якійсь мірі сюжет означало б принаймні на дві третини зруйнувати задоволення від перегляду картини. Чисто в традиціях Тарантіно кулю в голову у будь-який момент може отримати будь-який претендент за звання головного героя чи головної героїні. Також у традиціях знаменитого кінематографіста оповідь у жодному випадку не лінійна: це низка розповідей, пов’язаних з мешканцями окремих номерів готелю “Ель Рояль” або з деякими іншими персонажами. Будуть флешбеки, що пояснять, хто є хто, одні й ті самі події неодноразово будуть показуватися з різних кутів і сприйматимуться по-різному. Майже кожен з не дуже численних героїв не той, ким він назвався, майже у кожного є таємниця, і майже кожен у пов’язаний з життям і смертю момент поводитиметься зовсім не так, як очікувалося: у фільмі є приховані сюрпризи навіть для досвідченого глядача, а це завжди задоволення.

bad-times-at-the-royale2

Може виникнути питання до автора, який старанно вибудовує передісторію для своїх персонажів: навіщо це робити для абсолютно всіх, а не тільки для тих, для кого передбачені справжні сюжетні арки (а такі є, і не один) ? Можна назвати це марною тратою екранного часу, а можна додатком до гри в екранну рулетку: залишиться в живих той, кого грає молода зірка, що сходить, чи персонаж майже невідомого актора? Тут вгадати не просто, а це вже досягнення.

Коли доходить справа до розв’язки, цинічна, майже чорно-гумористична гра “А кого ми вб’ємо далі?” закінчується, і починається дещо серйозніше. З появою справжнього, стовідсоткового зла, достатньо сильного, привабливого і абсолютно безжалісного, кожен персонаж (з тих, що залишились живими) зробить свій вибір, який і визначить його долю. Достатньо сказати, що в цьому плані у автора традиційні моральні принципи: фортуна допоможе тим, хто зберіг гідність та силу протистояти злу (хоча й знову-таки не всім).

bad-times-at-the-royale3

Дрю Годдарда, для якого це друга режисерська робота, можна порівняти з Тарантіно ще й у тому плані, що він має талант давати акторам-ветеранам, які певний період часу не мали гідного матеріалу, шанс дійсно проявити себе. Тут він це зробив з Бріджесом, чий персонаж виявляється одночасно яскравим і несподівано глибоким. Навряд чи він отримає навіть номінацію, оскільки подібне кіно не при дворі в Кіноакадемії, але рівень гідний. Також режисеру вдається давати шанс розкритися акторам менш відомим (у даному випадку це Еріво з її чарівним вокалом) і можливість зіркам показати себе з незвичного боку. Останнє стосується Хемсворта, який давно бореться з іміджем Тора-красунчика і тут робить це ще краще, ніж в нових “Мисливцях за привидами”. Він і неодмінно причарує глядачок оголеним торсом, і налякає образом дійсно лютого психопата-маніпулятора (це не спойлер, якраз його сюжетна функція таємницею не є).

Підсумок: кіно не видатне, але цікаве і якісне, з деякими справді несподіваними поворотами і міцними роботами акторів, як відомих, так і не дуже. Рекомендується у першу чергу тим, хто любить “щось на кшталт Тарантіно”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *