Одного разу в… Голлівуді

Одного разу в… Голлівуді (Once Upon A Time In Hollywood / Однажды в… Голливуде). Драма / комедія. США, 2019. Режисер Квентін Тарантіно. У ролях: Леонардо Ді Капріо, Бред Пітт, Марго Роббі, Брюс Дерн, Демієн Льюїс, Люк Перрі, Дакота Фаннінг, Аль Пачіно, Майк Мо.

once-upon-time-hollywood-poster

У 1969 р. в Лос-Анджелесі актор Рік Далтон (Ді Капріо) після одного вдалого серіалу намагається пробитися в кінобізнес. Тим самим займається його дублер і друг Кліфф Бут (Пітт). В їх долі вплітаються вбивства, скоєні того ж року сектою Чарльза Менсона…

Все ж таки цікаво спостерігати за кар’єрою настільки уславленого режисера, як Тарантіно, який безмежно впливає на кінематограф з самого початку своєї у ньому роботи. Досі усі його роботи сприймались як витвори у тій чи іншій мірі молодої людини, щиро захопленої кіномузою і бажаючої ділитися цією своєю любов’ю з усіма глядачами. “Одного разу” – це, фактично, перша робота “пізнього” або, краще сказати, “середнього” Тарантіно.

once-upon-time-hollywood1

Вперше у творчості метра звучать нотки, характерні для людини, що робить своєрідне підбиття підсумків: до кінця шляху ще далеко, проте пройдено вже чимало. Цим частково займаються і два його головних героя, хоча між ними паралелі проводити складно, бо, на відміну від загальновизнаного і неодноразово премійованого Квентіна, і Далтон, і Бут – ізгої у голлівудському середовищі, один у меншій, другий у більшій мірі. Однак автор відверто любить цих героїв, роблячи їх одночасно справжніми в усіх значеннях цього слова чоловіками і істотами несподівано вразливими, щоправда, вразливими по-різному. Рік Далтон – актор-алкоголік, схильний до істерик, Кліфф Бут (стовідсотково заслужений “Оскар” для Пітта) – спокійний на перший погляд інтроверт, схожий на легендарних зірок на кшталт Гарі Купера або того ж Стіва Макквіна, який ненадовго з’являється в кадрі. Але обоє почуваються викинутими на узбіччя життя, яке колись обіцяло їм так багато. І Тарантіно дарує їм шанс врешті-решт показати себе героями, зовсім по-іншому перегравши одну з найкривавіших голлівудських сторінок. Знову, після “Безславних покидьків”, режисер і сценарист по-своєму переписує історію: цього разу у меншій степені, проте вбивство Шарон Тейт, очевидно, мало для формування його світогляду дуже велике значення.

once-upon-time-hollywood2

Тейт теж є одним з центральних персонажів картини, хоча у Роббі значно менше і сцен, і реплік, ніж у Ді Капріо та Пітта, та й такої глибини в її ролі немає. Однак саме їй належить, напевно, ключова сцена фільму, де Шарон дивиться в кінотеатрі стрічку зі своєю участю, спостерігаючи за реакціями публіки і відчуваючи гордість від зробленої справи: глядачі сміються і аплодують саме тоді, коли потрібно. Реальність і фантазія віртуозно поєднуються в “Одного разу”: вигадані актор і каскадер бездоганно вписані і в гранично детально відтворений на екрані світ кінця 1960-х, і в кіносвіт того часу, спілкуються з реальними кінозірками і режисерами, знімаються у “спагеті-вестернах”, як дві краплі воли подібних до тих, які дійсно тоді створювалися. Картину відзначили “Оскаром” за декорації, проте робота оператора і художника з костюмів заслуговує на цю премію в не меншій мірі.

once-upon-time-hollywood3

Колишній Тарантіно, цинік і сатирик, що любить криваві сцени, повертається тільки у фіналі, даруючи своїм прихильникам, мабуть, найбільш жорстокий епізод з усіх його фільмів (а це про щось таки свідчить). Коли треба покарати, на думку автора, однозначне зло, він робить це безжалісно і безкомпромісно, не враховуючи стать, вік чи історичні факти. Тому назва, що нагадує про казки, цілком виправдана: “Одного разу в… Голлівуді” – замаскована під ностальгічно подану реальність казка, де завжди можливий хеппі-енд. Адже, врешті-решт, будь-яке кіно – вигадка, у тій чи іншій мірі. Тарантіно це розуміє і цим користується, знову подарувавши кіноманам світу один з найкращих фільмів року.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *