Світ Юрського періоду: Відродження

Світ Юрського періоду: Відродження (Jurassic World Rebirth / Мир Юрского периода: Возрождение). Фантастика / пригоди / трилер. США, 2025. Режисер Гарет Едвардс. У ролях: Скарлетт Йохансон, Джонатан Бейлі, Мануель Гарсіа-Рульфо, Руперт Френд, Магершала Алі, Луна Блез, Ед Скрейн.

Динозаври не змогли пристосуватись до життя на нинішній Землі і залишились лише в деяких її куточках. Однак саме вони потрібні великій фармацевтичній компанії для розробки нових ліків, тому на полювання за рептиліями трьох видів вирушають досвідчені найманці на чолі з Зорою (Йохансон)…

Робота над новим “Світом” почалась невдовзі після виходу попереднього, коли виконавчий продюсер Стівен Спілберг запросив писати сценарій автора перших “Парків” Дейвіда Коеппа. Розробка проекту почалась у січні 2024 р. Режисером спочатку пропонували стати Дейвіду Літчу, проте потім запросили Едвардса, прихильника першого “Парку”, чия “Годзілла” сподобалась Спілбергу. Підбирати акторів почали у березні 2024-го. Дженніфер Лоренс відмовилась від ролі Зори. Натомість Йохансон, фанатка кіносеріалу, сама запропонувала свою кандидатуру. Зйомки проходили у Таїланді, Мальті і Великобританії у червні-вересні 2024 р. Найскладнішими були сцени в океані. Найдорожчою декорацією у стрічці стала лабораторія. Едвардс доклав зусиль, щоб імітувати стиль Спілберга. У студії Industrial Light & Magic було лише шість тижнів на розробку дизайну динозаврів. До березня 2025-го постановник працював сім днів на тиждень, щоб завершити фільм вчасно. Бюджет картини становить 180-225 млн. доларів. У ній 1515 кадрів з візуальними ефектами.

Люди тікають від динозаврів… десь це вже було. Причому вони знають, що це небезпечні і непередбачувані тварюки, і все одно буквально лізуть до них в пащу – а потім тікають. Було це вже цілих шість разів (якщо брати тільки офіційні “юрські” стрічки, а не всілякі дрібні наслідування). Вже й автори відверто кажуть, що людям набридли динозаври. Але корпорації вперто продовжують видоювати з доісторичних хижаків (травоїдні всіх якось менше цікавлять) долари – і в екранній реальності, і в справжній.

“Відродження” нібито намагається почати все спочатку: знайомих обличь на екрані немає, всі персонажі нові. Не можна сказати, що вони добре написані, і так само не можна сказати, що вони погано зіграні. Йохансон, Бейлі і особливо Алі роблять усе, що можна, з далеким від ідеалу матеріалом (їх герої, як завжди у цих картинах, у більшій мірі стереотипи, ніж скільки-небудь живі особистості), і в основному справа смаку, чи хтось з них хоч трохи сподобається глядачу. Певна романтична “хімія” між персонажами Йохансон і Бейлі все ж таки в наявності, і передісторія героя Алі доречна і надає вагу його виборам та вчинкам. Тобто люди у сьомому фільмі не найгірші як для цієї низки картин. З іншого боку, оскільки “юрський” фільм неможливий без теми сім’ї, а давати комусь з команди найманців дочку чи племінника було б трохи занадто навіть в такому не надто серйозному сюжеті, було введено додаткову, майже паралельну лінію з родиною, яку команда рятує і яка потім подорожує окремо, щоб зустрітися з рештою персонажів у фіналі. Таким чином отримуємо два різні фільми в одному, і якщо перший є навіть моментами цікавим “квестом” з пошуком зразків від трьох видів динозаврів, то другий відверто тягне на дно один з персонажів, якого точно хочеться побачити в зубастій пащі.

Щодо динозаврів (бо люди в таких стрічках точно не головне), то їх вистачає, хоча в першій половині вони в основному ховаються, причому так, що за перші півгодини можна навіть занудьгувати. Лише після сцен, відверто позичених з “Щелеп”, дія пришвидшується і далі майже не збавляє оберти. Є давні знайомі на кшталт тиранозавра (епізод з надувним човном поданий як вдала переробка класичної сцени першого “Парку”, і взагалі у фільмі є відразу кілька подібних майже ненав’язливих нагадувань), є нові непогані тварюки, і є страховисько-мутант, хоча він після багатообіцяючого початку картини не зовсім виправдовує очікування, тому що використовується сценаристом приблизно так, як це робилось практично у кожному новому “юрському” сіквелі. Взагалі якщо що й тягне стрічку на дно (не категорично, але відчуття польоту фантазії, яке робило незабутнім перший фільм, майже не виникає), то це сюжетні повтори і штампи: знову острів, на якому вільно живуть динозаври, знову жадібний представник корпорації – і все в такому ж дусі. Все це було в першому ж продовженні і далі, і зараз вже можна майже з впевненістю сказати, що нічого нового на цю тему запропонувати вже не вийде. Хіба що станеться диво, а їх зараз спостерігається ну дуже мало.

Підсумок: середній за всіма параметрами літній блокбастер, зроблений без відвертої халтури, але й без справжньої іскри. Комусь він може здатися кращим за кількох своїх попередників, комусь навпаки – знову ж таки, це переважно справа смаку глядача. Не схоже, що “юрський” кіносеріал дійсно відродився, однак публіка в кінотеатри поки що все ще йде. Може, сила звички, а може, ще на щось сподівається. Але за всіма ознаками динозаврову тему варто щонайменше відправити на тривалий відпочинок через брак свіжих ідей.