Брати Супер Маріо в кіно (The Super Mario Bros. Movie / Братья Супер Марио в кино). Анімаційний фільм / комедія. США, 2023. Режисери Аарон Хорват та Майкл Джеленік. Ролі озвучують: Кріс Пратт, Аня Тейлор-Джой, Чарлі Дей, Джек Блек, Кіген-Майкл Кі, Сет Роген, Фред Армісен.
Водопровідники Маріо та Луїджі наважились розпочати власний бізнес, проте справи у них йдуть поганенько. Випадково обоє потрапляють в казкову країну, де Луїджі стає полоненим диктатора-завойовника Боузера, а Маріо вирушає рятувати його разом з принцесою Піч і мавпячою армією…
Створена у 1993 р. художня екранізація низки відеоігор від японської компанії Nintendo була справжнім провалом, тому подальші спроби адаптації не робились довгий час. Розмови про анімаційну екранізацію почались у 2016 р., а анонсували її у січні 2018-го. У серпні 2021 р. режисерами стали Хорват та Джеленік, які пообіцяли, що фільм буде вірною адаптацією ігор, але при цьому буде емоційним та кінематографічним. У вересні був названий акторський склад. Пратт спочатку озвучував Маріо у стилі Тоні Сопрано, а Дей для ролі Луїджі застосовував нью-йоркський акцент, позичений з “Хороших хлопців” Скорсезе, але їх попросили звучати в менш італійській манері. Анімацію, в якій стилізація поєдналась з реалізмом, було завершено у жовтні 2022-го. Пісні у стрічці були імпровізаціями. 29 листопада 2022 р. було продемонстровано перший трейлер. Прем’єру картини з 100-мільйонним бюджетом було спочатку заплановано на 21 грудня 2022 р. Фільм став найбільш прибутковою адаптацією відеогри в історії і посів друге місце за касовими зборами у 2023 р.
Стрічки, зняті за мотивами відеоігор, мають дещо не найкращу репутацію, а ігровий фільм про братів Маріо взагалі був однією з перших – і найгірших – подібних спроб. Є стійка впевненість у прихильників ігор в тому, що ці кіна знімають виключно для них, фанів, а решті взагалі не варто їх переглядати – вони ж, особливо кінокритики, точно не оцінять точність адаптації тих чи інших тонкощів віртуальної забавки. Що ж, є в цьому певне зерно правди – часто творці екранізацій відеоігор орієнтуються виключно на фанів, і новий “Маріо” якраз є яскравим прикладом такого підходу.
Тільки віддані шанувальники походеньок бадьорих водопровідників, які знають усі інкарнації їх всесвіту, зможуть оцінити кількість і якість відсилок до ігор того чи іншого десятиліття. Ті, хто не в курсі, можуть хіба що інтуїтивно здогадуватись, що автори мають на увазі особливості першоджерела: на це вказує і той факт, що окремі сцени точно побудовані як старенькі або не дуже ігри. Не пірнаючи глибше, просто припустимо, що затяті геймери, у першу чергу Маріо-фани, отримають від мультфільму саме те, чого давно чекали. А що ж буде з усіма іншими?
Не можна сказати нічого поганого про якість анімації. Динаміка, освітлення, яскраві кольори, детально вибудовані цілі казкові світі з численними чудернацькими мешканцями – цукерка для ока в наявності. Присутній і виразний саундтрек, хоча його в першу чергу зацінять теж Маріо-фани.
Щодо сюжету… він, в принципі, є, проте і в відеоіграх драматургія частенько буває кращою. Сюжетно “Брати Супер Маріо” – це просто казка, причому навіть для дітей вона занадто проста і прямолінійна. Немає самоіронії, до якої глядачі звикли з часів “Шрека”, гумору дуже небагато, і він невисокої якості (хороший жарт, фактично, один – Ламалі, полонена у клітці, істота зі світла, чий нігілізм справді якісно розважає). Немає навіть дійсно цікавої казкової розстановки сил. Звичайно, можна звернути увагу на те, що принцесу дуже по-сучасному зробили сильною воїтелькою, яку не треба рятувати (дамочкою у небезпеці в результаті став боягузливий Луїджі, який, щоправда, в потрібний момент набирається хоробрості). Це добре, але Маріо сам по собі виявився для фільму не дуже потрібним як персонаж (як бренд він, ясна річ, незамінний). На початку стрічки здається, що на нас чекає чергова історія самоствердження героя, якого оточуючі вважають невдахою. Проте, коли це самоствердження відбувається виключно завдяки предмету, який дає суперсили, то його ціна дуже невисока.
Незважаючи на сюжетну слабкість, у картині є окремі речі, що не дають їй стати остаточно беззубою. З Боузера вийшов гідний фентезійний лиходій: у нього є почуття, є загрозливо несподіване перемикання настрою і навіть є пісенний талант. Є непогані моменти з Луїджі в темних землях, пов’язані з тим, що лиходії-черепахи купи, якщо їх вбити, продовжують існувати як скелетики – не те щоб скільки-небудь страшно, але діточок збадьорить. Ворожнеча, яка переростає в партнерство, між Маріо і Донкі Конгом – полегшений варіант лінії типового бадді-муві, який виявився цілком на своєму місці. Але усього цього в сумі не так вже й багато, біганини і стрибків за бонусами більше.
Назвати “Маріо” вдалим зразком сучасного розважального кіно для сімейного перегляду не вийде, але й вважати його цинічно бездумною і безсюжетною рекламою ігор та іграшок теж буде перебільшенням. Свого глядача він однозначно знайшов, сіквел вже існує, та й в самій по собі грі у впізнавання для втаємничених геймерів нічого поганого насправді немає (особливо якщо втаємничених вистачає, як у даному випадку). Хотілося б тільки, щоб ця гра з відсилками була не настільки самоцільною. Продуманий сюжет, нестандартні ходи і цікаві персонажі ще жодному фільму розважати глядачів не завадили – вони, навпаки, можуть допомогти розширити число любителів всесвіту Маріо. Тоді всі будуть щасливі, навіть купи. І навіть скелети-купи.