Супер Маріо Галактика в кіно (The Super Mario Galaxy Movie / Супер Марио: Галактическое кино). Анімаційний фільм / комедія. США, 2026. Режисери Аарон Хорват та Майкл Джеленік. Ролі озвучують: Кріс Пратт, Аня Тейлор-Джой, Чарлі Дей, Джек Блек, Кіген-Майкл Кі, Бенні Сафді, Дональд Гловер, Брі Ларсон, Глен Павелл.
Син лиходія Боузера збирається звільнити батька і завоювати увесь світ. Він викрадає могутню космічну принцесу Розаліну, щоб висмоктати її силу і зарядити нею свою зброю. Рятувати полонену і світ вирушають водопровідники Маріо і Луїджі та принцеса Піч з малим помічником Тоадом…
Розробка сіквелу суперхіта почалась у березні 2024 р. Джек Блек жартував, що це має бути мюзикл “Помста Боузера”. Насправді ж планувалась стрічка про пригоди Йоші в Брукліні, і деякі елементи цього задуму в готовій картині є. Назву анонсували у вересні 2025 р. 12 листопада стало відомо, що до ансамблю акторів, що озвучують фільм, приєднались Сафді та Ларсон. Дональд Гловер (Йоші) та Глен Павелл (Фокс Макклауд) пропонували свої послуги після виходу першої стрічки про Маріо, і їм пішли назустріч. Анімацію сіквелу було завершено у листопаді 2025 р. Бюджет картини склав 110 млн. доларів.
Хочеться охарактеризувати другу частину надзвичайно успішної з комерційного боку адаптації легендарної відеогри одним словом – Йоші. Цей симпатичний новий персонаж промовляє лише одне слово, подобається усім без винятку і напрочуд легко рухається по життю. Ображатись на нього за те, що він може з’їсти щось не те, немає жодного сенсу – він просто є тим, чим він є. Так само немає особливого сенсу “ображатись” на “Супер Маріо Галактику” за брак чіткого сюжету, за плоских персонажів і за рекламу усього, що рекламується: стрічка є тим, чим вона є, і, судячи за прокатними результатами, цільова аудиторія знову лишилась задоволеною. Хоча й не можна не зауважити, що сценарні вади першої частини стали ще помітнішими в сіквелі.
Принцип будувати сюжет як просто набір переходів між анімованими фазами різних Маріо-ігор, випробуваний у першому фільмі, у другому застосовується ще в більшій мірі – ще трохи, і не буде сюжету взагалі, лише набір сцен-ілюстрацій віртуальних походеньок вусатого водопровідника та його друзів. Маріо, Луїджі, Піч та Тоад грають, розділившись попарно (щоб охопити якомога більший спектр Маріо-ігор), і залишаються точнісінько такими, якими були в попередній картині. Хіба що Піч ще більш крута, а Маріо ще більш не дуже потрібний, ніж в перший раз.
Єдиний персонаж, який отримує помітний розвиток, – Боузер, який був найцікавішим і в першій частині. Раніше в його черепахово-драконовій душі боролись жага до руйнувань і безнадійна (та егоїстична) любов до принцеси. Зараз там розгортається справжня битва між добром і злом: Боузер демонструє здатність робити шляхетні вчинки, але на шляху добрих намірів стає синочок. Типова сімейна сюжетна лінія будь-якого жанру відображається в “Галактиці” ніби в кривому дзеркалі: батьківська любов допомогла Молодшому стати якомога кращим лиходієм, і тепер синова любов примушує татуся повернутись на лиходійський шлях. Вони знаходять один одного і залишаються разом навіть у поразці. Це не зовсім схоже на казкову принциповість у чіткому поділі на біле і чорне, але, з іншого боку, в “Галактиці” правлять бал швидше правила відеоігор, де опонент – не стільки негідник, скільки просто інший гравець.
З-поміж нових персонажів Розаліна, незважаючи на всю її могутність, з’являється, фактично, тільки для того, щоб її рятували. Йоші – він просто Йоші, цим все сказано. Непогане враження справляє молодший Боузер – хоча б тому, що він мало схожий на батька, покладається на інший набір здібностей і застосовує власний підхід до лиходійства. Пілот-лис Фокс Макклауд, такий собі очевидний звіриний аналог Хана Соло, попри свій потенціал, використаний в сюжеті дуже скромно, слабкіше, ніж Донкі Конг в першій частині.
З візуального боку стрічка вражає ще в більшій степені, ніж попередня: галактична тематика дала змогу перенести на екран багато нових світів, причому в жодному персонажі не затримуються достатньо довго, щоб глядач встиг за один раз зловити всі нюанси відтворення тих чи інших ігор – саме тому геймери всього світу дивляться це кіно знову й знову. Яскраві фарби, багато дотепних деталей (Ламалі-полонена тепер працює тюремником – ось найкраща дрібна знахідка), кумедні модифікації законів фізики і майже весь час рух (часто метушливий і завжди галасливий) – нудьгувати мультфільм не дає, тим паче, що він, як і перший, за сучасними мірками позитивно короткий. Порівняно з першим “Супер Маріо” милування ока подвоюється, як і відпочинок мозку. Якби не сімейна історія Боузерів, важко було б сказати, про що взагалі було кіно. Напрошується висновок “Краще трохи, ніж нічого”, але він звучить якось неоптимістично. Чи буде наступного разу якась інтрига взагалі? Поживемо-побачимо: третю частину через три роки змайструють точно.