Супермен (Superman / Супермен). Кінокомікс / фантастичний бойовик. США, 2025. Режисер Джеймс Ганн. У ролях: Дейвід Коренсвет, Рейчел Броснахан, Ніколас Хоулт, Еді Гатегі, Ентоні Карріган, Натан Філліон, Ізабела Мерсед, Марія Габрієла де Фарія, Міллі Алкок, Венделл Пірс, Скайлер Джизондо.
Минуло три роки з того моменту, як Супермен (Коренсвет) почав захищати добро і справедливість. У нього непрості стосунки з журналісткою Лоїс Лейн (Броснахан), а підступний мільярдер Лекс Лютор (Хоулт) робить усе можливе, щоб підірвати віру людей в могутнього супергероя і знищити його…
У грудні 2022 р. стало відомо, що Ганн пише сценарій, ніяк не пов’язаний з попередніми DC-фільмами. Робота по кастингу, дизайну декорацій та костюмів почалась у квітні 2023 р. Підготовка до зйомок в Огайо велась з лютого 2024-го, а самі вони (с робочою назвою“Генезіс”) стартували 29 лютого. В долині Адвентдален на архіпелагу Шпіцберген в Норвегії тиждень знімали крижану фортецю головного героя. На 8 березня – 2 серпня було намічено роботу на студії “Тріліт” в Атланті, на 1 квітня – 23 серпня – в Клівленді і Цинциннаті; також місцем зйомок вибрали Мейкон (штат Джорджия). 14 червня знімальна група перебралась на північний схід Огайо, в національний парк в Менторі. З 24 червня шість тижнів працювали в Клівленді – на Онтаріо-стрит, Паблік-сквер, мосту Детройт-Суперіор тощо. Будівля Leader Building стала “Дейлі Планет”, а Key Tower – штаб-квартирою компанії Стагга. В Цинциннаті з 18 липня знімали в музейному центрі і в туннелі Літл. 30 липня 2024 р. зйомки було закінчено. Візуальними ефектами займались компанії Framestore, Industrial Light & Magic, Weta FX і Rodeo FX. Офіційний трейлер було показано 14 травня.
Підхід Ганна саме коміксовий, причому демонстративно. Великий монстрик, що бешкетує в Метрополісі, підкреслено ляльковий. Балакучі роботи, кишенькові всесвіти, діри в реальності і, звичайно, білий песик в плащі с мерзенним норовом – все це задіяно, щоб максимально наблизити атмосферу до комиксів Срібного Віку. Невипадково Крипто (симпатичний чотирилапий спецефект) отримав роль, фактично, другого за значимістю персонажа: він стає заручником, заради якого Супермен готовий на все, він і допоможе хазяїну у вирішальній битві, і принизить його архі-ворога, і, ясна річ, діточок повеселить. Недивно, що в такому світі логічне сучасне питання про право супергероя втручатися в міжнародний конфлікт не отримує адекватної відповіді. Воно не мало виходити за межі продуманого і дуже добре зіграного діалога Кларка і Лоїс; в фіналі перемога, право та правда просто опиняються на боці тих, у кого більше суперсил, що, власне, підтверджує правоту параної Лекса.
В першій же сцені картина презентує два своїх головних явища (краще за все назвати їх так) – Крипто, про якого вже йшлося, і вразливість головного героя. По-справжньому перемагаючим усе Сталевий Чоловік насправді в кіно не був ніколи, навіть у Ріва, однак Ганн поставив рекорд за кількістю ударів по його слабким місцям. Супермен програє бій сам на сам – як виявляється, зі своїм клоном. Він безпорадний перед питаннями про вибір сторони і особисту відповідальність за нього, навіть поставленими по-доброму критично. Він недалекоглядно недооцінює силу соціальних мереж, хоча хоче подобатися усім. У нього немає по-справжньому вірних союзників в супергеройському середовищі і немає захисту від ворога, у якого вистачає розуму і сил пробратися в його фортецю і дізнатись його секрети. У нього проблеми з коханою жінкою, він не може виховати собаку, і він миттєво втрачає довіру усього світу. І вся ця вразливість, згідно задуму автора, потрібна для того, щоб якомога повніше розкрити істинну природу сили наймогутнішого борця зі злом і несправедливістю.
Лютор Ганна і Хоулта чудово впорався з функцією протилежності архі-ворога: якщо Сталевий Чоловік підкреслено старомодний, то Лекс – саме обличчя зла нинішньої епохи, з армією технарів і дронерів, загоном мавпочок у соцмережах і особистою тюрмою в кишеньковому всесвіті, куди відправляють блогерів. Цей Лютор максимально прямолінійний і цілеспрямований, можливо, навіть занадто; в образі багато перебільшень, і такі фірмові риси персонажу, як самолюбство, параноя, люта заздрість до літаючого прибульця і сліпа лють від невдач, доведені до межі. Він також однозначний лиходій без нюансів. Що поробиш, якщо Ганн віддає перевагу яскравим фарбам – і в візуальній палітрі, і в психологічній характеристиці. Ось і Лекс в “Супермені” вийшов в першу чергу яскравим і злим, як чорт.
Вже зараз зрозуміло, що у фільму є і будуть як гарячі прихильники, так і переконані противники, які стверджуватимуть, що він в усьому поступається зробленому Снайдером. Найбільше ж буде тих, хто вважає, що кіно непогане, однак нову сторінку в жанрі не відкриває і картину Доннера не перевершує. На фоні нинішніх проблем з жанром кінокоміксу як у Marvel, так і у “Ворнер Бразерс” стрічка Ганна здається кроком… кудись – куди саме, покаже найближче майбутнє. Але поки що вона вселяє оптимізм.