Фантастична Четвірка: Перші кроки (The Fantastic Four: First Steps / Фантастическая Четверка: Первые шаги). Фантастичний бойовик / кінокомікс. США, 2025. Режисер Метт Шекман. У ролях: Педро Паскаль, Ванесса Кірбі, Ебон Мосс-Бакрак, Джозеф Квінн, Ральф Айнесон, Джулія Гарнер.
Героїчна команда Фантастична Четвірка, Рід (Паскаль), Сью (Кірбі), Бен (Мосс-Бакрак) та Джонні (Квінн), захищає людей від усяких бід, поки одного дня не стикається з Галактусом – космічним злом, яке пожирає цілі планети. Напівбог пропонує жахливу угоду – дитина Ріда та Сью в обмін на безпеку Землі…
Робота над новою стрічкою про Четвірку розпочалась після невдачі попередньої у 2015 р. У більш легкому варіанті 2017 р. основними героями були діти Ріда та Сью. Окрему картину планували присвятити Доктору Думу. Після того, як “Дісней” купила “Фокс” у березні 2019 р., рух по усіх цих проектах було призупинено, і Четвірку почали інтегрувати у кінематографічний всесвіт Marvel. У грудні 2020 р. оголосили, що режисером стане Джон Воттс, але у квітні 2022 р. він відмовився. Наприкінці серпня 2022-го почались переговори з Шекманом. Підбір акторів стартував у лютому 2023 р. Щоб освіжити оповідь, автори вирішили не торкатися історії походження героїв і використати як їх противника Галактуса, а не Дума. Адам Драйвер та Емма Стоун претендували на головні ролі, однак бажали дуже високі гонорари; аналогічна ситуація була з Джейком Гілленхаалом. За словами Шекмана, актора на роль Ріда було знайти найскладніше. На роль Галактуса розглядали Хав’єра Бардема. 14 лютого 2024-го виконавців Четвірки було затверджено. Зйомки фільму почалися 30 липня 2024 р. на англійській студії “Пайнвуд”, під робочою назвою “Блакитний Місяць”. Вони тривали до кінця листопада і проходили у Великобританії та Іспанії. Над візуальними ефектами працювали студії Industrial Light & Magic, Framestore, Sony Pictures Imageworks, Digital Domain, Rise FX та Weta FX. Бюджет картини перевищив 200 млн. доларів.
Перше, з чого починається, мабуть, будь-яка рецензія на цей фільм, – той факт, що у Фантастичної Четвірки напрочуд нещаслива доля на великому екрані. Хоч попередні стрічки про неї були не настільки жахливими, як запевняють деякі критики, і не найгіршими з того, що запропонував за пару останніх десятиліть жанр кінокоміксу взагалі, радощів і фанам першоджерела, і всім іншим глядачам вони принесли небагато. Тому у цьому плані “Перші кроки” – це таки крок уперед, просто, можливо, не такий великий, як вважають певні ентузіасти. Картина якісно зроблена, не народжена у стражданнях (як це було з фільмом 2015 р.), негативу майже не викликає – і цього, виходить, після останніх невдач у жанрі, достатньо для того, щоб заговорили про великий успіх, при тому, що нічого дійсно видатного на екрані не відбувається.
Звертає на себе увагу перш за все штучність змальованого у стрічці світу, і зовсім не тому, що в ньому існують люди з суперздібностями. Це ідеалізований світ з мрії, де всі проблеми вирішуються досить-таки легко, де усі держави планети можуть дуже швидко домовитись і працювати разом заради досягнення спільної мети, де герої можуть з першої ж спроби розвіяти страхи незадоволеного ними суспільства, де знаменитостей люблять і шанують, а не копирсаються в їх брудній білизні. Точніше, це ідеалізований світ з мрії 1960-х, і практично усе в картині цілеспрямовано працює на створення саме такої атмосфери – декорації, костюми, машини, діалоги тощо. Так, це підкреслено інша Земля з іншими правилами, тому глядачу – нарешті! – зовсім необов’язково знати, про що були півдюжини попередніх марвелівських опусів. Світ Четвірки не позбавлений шарму, і, можливо, комусь подібна ретро-ідеалізація здасться саме тим, що треба, ковтком свіжого повітря, проте це справа смаку. Це не дуже оригінальний авторський хід, але він працює швидше на користь фільму, ніж проти нього.
У цьому світі герої не мають вад, не страждають від того, що вони не такі, як усі, і не з’ясовують між собою стосунки, як це було у всіх попередніх кіношних “Четвірках”. Це справжня міцна сім’я, де всі розуміють одне одного з півслова, підтримують одне одного і рятують одне одного – ну і людство теж. У цьому світі Срібний Серфер, Вісниця пожирателя планет, теж виявляється глибоко шляхетною і здатною правильно обрати сторону у вирішальний момент (втім, це що завгодно, тільки не сюрприз). Однак побічний ефект проявляється у тому, що зло не виглядає по-справжньому злим і загрозливим. Безперечно, Галактус великий і величний, дуже спецефектно поданий і не без ознак особистості – в десятки разів кращий за те непорозуміння, що було у “Вторгненні Срібного Серфера”. Але публіка вже бачила багато чого (того ж Таноса, якого тепер усі згадують з ностальгією), самими розмірами на даному етапі нікого не здивуєш. Показане хоча б частково пожирання якоїсь планети швидше за все справило б потрібне враження (і втричі збільшило бюджет), або ж можна було спробувати подати діяльність Галактуса як всесвітній геноцид без жартів. Проте автори “Перших кроків” принципово уникають серйозності та похмурості, внаслідок чого в їх витворі планує настрій спокійний, якщо не сказати байдужий: незважаючи на постійні невдачі героїв, напруга майже не відчувається, бо ні на секунду не виникає відчуття, що життю малюка Ріда та Сью чи існуванню планети в цілому щось серйозно загрожує, якою б всесвітньою маячнею геніальний план Річардса не був. В плані спецефектів теж спокій: все ніби красиво й масштабно, але захвату зовсім не виникає. В плані акторства – всі ніби на своєму місці, підібрані добре і справу роблять, але, мабуть, все ж таки у невдачах попередніх “Четвірок” були винні не виключно кінематографісти, і ці герої просто не дуже цікаві як особистості. Що ж, не всім судилося бути Брюсами Вейнами. Зате у них є свій власний робот-двійник ВАЛЛ-І, тож все зовсім не погано.
Підсумок: на великий порятунок марвелівського кіновсесвіту це не схоже, швидше це відчайдушний крок кудись убік. Картина не задовга, переглядається, можна сказати, приємно, проте нового слова у жанрі не говорить і зірок з неба у жодному випадку не хапає. Хоча Дауні в зеленому плащі в сцені між титрами таки з’являється. Отой, може, всіх і врятує. Або ні.