Цьогорічний літній кіносезон, напевно, залишиться в голлівудській історії «сезоном третіх серій». Таке вже траплялося – у 1995 р., коли за симпатії глядачів билися [«Міцний горішок-3»->die-hard-3] і [«Бетмен назавжди»->batman-forever], але то були квіточки. Цього літа для нас підготували триквелів набагато більше – [«Людина-павук-3»->spider-man-3], [«Шрек-3»->shrek-3], [«Пірати Карибського моря-3»->pirates-of-the-caribbean-3], [«Година пік-3»->rush-hour-3] і це ще, напевно, не все. Не те щоб треті серії завжди були значно гіршими за попередні (і вони майже завжди кращі за четверті серії!), але подібна практика красномовно каже сама за себе.
Старт літа-2007 (у Голлівуді літо завжди починається в травні) вийшов непоганим. І зовсім не тому, що квитки на третю частину пригод супергероя з павутинням на пальцях квитки розкупили на півроку наперед. «Павук-3» дійсно вийшов динамічнішим, цікавішим і просто кращим за попередні. Справа навіть не в тому, що стало більше двобоїв та спецефектів, а в тому, що режисер та сценаристи знайшли кращий наповнювач для екранного часу між цими моментами, ніж нудна «мильна опера» між головними персонажами.
Паркер-[Магвайр->toby-maquire] вперше здається більш-менш цікавим – звичайно, у тій частині ролі, де сором’язливий студент перетворюється на агресивного мачо. Внести різномаїття у центральний образ було просто необхідно, про що свідчила друга частина. Історія з симбіотом ідеально підходила для того, щоб розважити одночасно глядача і актора, збагативши і ускладнивши при цьому характер героя, показати його «темний бік», але безболісно, без трагічної розв’язки.
Особливим сюрпризом є різка зміна у стосунках Пітера з жінками. Гвен Стейсі була однією з перших подруг Павука у коміксах (задовго до Мері Джейн), яка трагічно гинула від рук Зеленого Гобліна. У фільмі її роль в сюжеті по-справжньому важливою назвати не можна, і [Бріс Даллас Говард->bryce-dallas-howard], актрисі Шаямалана та фон Трієра, вперше майже нема чого грати, але в якості ефектного контрасту Данст вона цілком на місці.
Другий великий плюс – це лиходії, точніше, те, що цього разу їх багато і вони один на одного не схожі. Піщаний Чоловік у виконанні Томаса Гейдена Черча – злочинець симпатичний, у стилі Доктора Восьминога Альфреда Моліни з другого фільму, і його суперсили дали привід для кількох найвидовищніших сцен картини. Веном [Тофера Грейса->tofer-grace] – немовби темне дзеркало самого Пітера Паркера, тому те, що вони мають практично один і той самий фах та вік, – зовсім не випадковий збіг. Але найкраще вийшов Гоблін-молодший: [Джеймс Франко->james-franco] цілком переконливо розкриває по черзі темний і світлий боки досить складного персонажа, фінал якого тут є набагато тріумфальнішим, ніж у будь-якій попередній версії міфу, екранній чи коміксовій. Саме з ним пов’язано найбільше сюжетних і акторських несподіванок, і разом з Магвайром та Данст він тепер здається третім повноправним героєм трилогії.
Підсумок: вартий уваги фінал (принаймні автори стрічки запевняють, що це фінал) кіносеріалу, який не дуже вражав на двох попередніх етапах.