Вільям Херт

Вільям Херт (William Hurt / Уильям Херт) народився 20 березня 1950 р. у Вашингтоні, в сім’ї великого урядового чиновника. Після розлучення батьків його мати вийшла заміж за власника журнальної імперії “Тайм інкорпорейтед” і переїхала з дітьми у Нью-Йорк. Вирішивши стати теологом, Вільям почав відвідувати університет Тафта. Одруження з актрисою Мері Бет суттєво змінило життя й світогляд Херта: він теж вирішив стати актором. Молодята поїхали до Нью-Йорка, де за допомогою викладачів Вільям підготував три ролі. Тому іспити до Джуліардської школи мистецтв, яких він побоювався, майбутній актор склав успішно.

hurt

Акторська кар’єра Вільяма почалась в Орегоні, але, повернувшись у Нью-Йорк, він досить швидко знайшов своє місце у “Сіркл реперторі компані” і вже через рік здобув премію “Обі” за участь у виставі Корінни Джакер “Моє життя”. Кінодебют Херта відбувся у фільмі Кена Рассела “Інші іпостасі” (1980).

У Вільяма Херта немає виграшних зовнішніх даних: цього високого, схильного до повноти блондина важко уявити в ролі спритного героя з револьвером у руці. Однак у кінематографі 80-х він швидко знайшов своє місце, втіливши кілька найбільш психологічно складних для американського кіно того часу образів. Херт найбільше нагадує пересічного американця, одного з тих, хто працює у школах, бюро, рекламних конторах чи редакціях газет. Тому не дивно, що проривом до американського глядача для нього стала роль типового американського адвоката, якого спокушає ефектна фатальна жінка (Кетлін Тернер), у “чорному детективі” “Жар тіла” (1981) Лоренса Кесдана. Вільям також грав журналістів (“Великий холод”; 1983), шкільних вчителів (“Діти меншого бога”; 1985), лікарів (“Лікар”; 1991) і мандрівників, які складають путівники (“Випадковий турист”; 1988). Тим не менш саме прагнення виконувати більш складні й ризиковані ролі привело Херта до успіху: він став першим актором, який отримав “Оскара” за роль гомосексуаліста у “Поцілунку жінки-павука” (1985) бразильського режисера Гектора Бабенко, обійшовши при цьому таких зірок, як [Джек Ніколсон->jack-nicholson] (“Честь сім’ї Пріцци”), [Гаррісон Форд->harrison-ford] (“Свідок”) та Джон Войт (“Поїзд-утікач”).

hurt

У другій половині 80-х Херт продовжував дивувати глядачів вмінням змінювати свій акторський образ, немов хамелеон. В “Алісі” (1990) Вуді Аллен дав Вільяму роль заможного менеджера, що уособлює нудний буржуазний світогляд. Натомість у “чорній комедії” Лоренса Кесдана “Я люблю тебе до смерті” (1990) лицедій перевтілився у наркомана, майже невпізнанно змінивши власну зовнішність за допомогою накладної бороди, довговолосої перуки та окулярів. А в “Парку Горького” Херт створив образ радянського слідчого Аркадія Ренко, якому доводиться працювати не тільки головою, а й м’язами.

З-поміж більш пізніх робіт Вільяма Херта варто згадати Френка Квінлана з “Майкла” (1996), космічного мандрівника Джона Робінсона з фантастичної стрічки “Загублені у космосі” (1997) і другорядну роль в “Історії жорстокості” Дейвіда Кроненберга, відзначену номінацією на “Оскар”.

hurt

У трилері “Точка обстрілу” (2008) Херт виконав подвійну роль – президента США та його двійника, а зараз його можна побачити у кінокоміксі [“Неймовірний Халк”->incredible-hulk] (2008).

1 коментар для “Вільям Херт”

  1. Оффтоп: а чи знаєте ви, що у вас рсс не працює вже півроку? Останній засиндикований пост датується ще січнем місяцем…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *