Джон Малкович (John Malkovich / Джон Малкович) народився 9 грудня 1953 р. у маленькому містечку Чарлстон (штат Іллінойс). У школі займався музикою, потім вчився на еколога в університеті Східного Іллінойсу, але захопився театром і для того, щоб вивчати драматичне мистецтво, перевівся в інший університет, який закінчив без степені у 1976 р. Разом з друзями організував у Чикаго трупу “Степпенволф”. Сім років Джон працював у найрізноманітніших місцях і при цьому примудрявся грати в театрі, загалом взявши участь у понад 50 постановках. У 1982 р. він одружився з Гленн Хедлі, яка працювала у тому ж театрі, і здобув визнання як актор у Нью-Йорку. Дружина не тільки підтримувала у ньому інтерес до театру, а й заохочувала його взятися до режисури.
У 1984 р. Малкович отримав премію “Обі” за роль у виставі Сема Шепарда “Справжній Захід”, чим привернув увагу [Дастіна Хоффмана->dustin-hoffman], який готувався ставити п’єсу Артура Міллера “Смерть комівояжера”. Славетний актор запропонував молодшому колезі роль Біфа, невротичного сина головного героя. У 1985 р. Фолькер Шльондорф зробив з цієї вистави телефільм. Не менш вдалим був кінематографічний дебют Джона. “Коли я вперше побачив Малковича на сцені, то подумав, що він або психопат, або найвидатніший актор нашого часу”, – розповідає режисер Роберт Бентон, який запросив актора на другорядну роль сліпого містера Вілла у своїй картині “Місце в серці” (1984). Джон провів кілька днів у пансіонаті для сліпих, вивчаючи їх жести та звички. За цю роботу його відзначили номінацією на “Оскар”.
Справжня слава прийшла до Малковича через чотири роки, коли англієць Стівен Фрірз запросив його на роль підступного спокусника Вальмона у своїй екранізації роману Шодерло де Лакло “Небезпечні зв’язки”. Режисер не побоявся довірити такого персонажа актору, чия зовнішність далека від голлівудських стандартів краси, внаслідок чого Вальмон Малковича став однією з найцікавіших акторських робіт 1988 року. У стрічці Бернардо Бертолуччі “Під покровом небес” (1990) в образі заможного американця Порта Моресбі Джон втілив ті ж риси, що були у Вальмона, – непереборну жагу життя, презирство до оточуючих та ігнорування їх інтересів, однак екзистенційна напруженість стрічки виявилась надто складною для американської публіки.
У США набагато популярнішим став образ психопата, який планує вбити президента США, створений актором у трилері Вольфганга Петерсена “На лінії вогню” (1993) з Клінтом Іствудом. Ця роль забезпечила Малковичу другу номінацію на “Оскар”. Після неї актор спокійно міг зробити кар’єру нового екранного лиходія, але ролі у стандартній жанровій продукції він намагається чергувати зі співпрацею з кіномитцями з оригінальним мисленням, такими, як Спайк Джонзі, Вуді Аллен та Ніколас Роуг. Нещодавно Іствуд запросив Малковича у свою стрічку [“Підміна”->changeling-ann]; ця картина щойно вийшла в український прокат.