Дивно: м’яко кажучи, не дуже великий успіх минулорічного [“Селфлесс”->selfless] мав би довести, що копирсатися у голові [Раяна Рейнольдса->ryan-reynolds] – погана ідея. Але ні – маємо вже другий бойовик-трилер на цю ж тему, цього разу трохи кращий, хоч і не набагато.
Яким би чудовим [Дедпулом->deadpool] Рейнольдс не був, суто позитивні герої у нього виходять, будемо відверті, сіренькими. Тому те, що його таємного агента після недовгої погоні майже вбивають на самому початку, – річ для фільму хороша. Тільки от після цього, щоб здобути необхідну для безпеки Штатів (тобто усього світу, як вважають Штати) інформацію, усі знання і навички героя Рейнольдса пересаджують у мозок іншої людини. І так вже трапилось, що власником саме такого унікального мозку, який підходить для подібної операції, є зек, повний відморозок без найменших уявлень про різницю між хорошим і поганим, якого грає [Костнер->kevin-costner] (котрий все ще мріє про славу [Лаяма Нісона->liam-neeson]).
Те, що відбувається далі, робить кіно таким, яке заслуговує перегляду. В першу чергу у новому носії починають пробуджуватися навички суперагента. Уявіть собі Джейсона Борна, який бере все, що захоче, гамселить, кого захоче, і отримує від цього щире задоволення. Ось це і грає Костнер певний відрізок стрічки, і, слід визнати, спостерігати за ним у цей час дуже весело. На жаль, у головного героя поступово починають з’являтися спогади Рейнольдса, а найгірше – його мораль, тому він врешті-решт стає стандартно позитивним.
На щастя, Кевіну на допомогу приходить Гал Гадот у ролі дружини героя Рейнольдса, до якої зек з чужими спогадами приходить у першу чергу. Не тільки вибір актриси стовідсотково вдалий (у те, що поруч з такою жінкою автоматично хочеться бути її чоловіком, віриться без проблем), але вона ще й вклала у роль потрібні тактовність та емоційність. Їх спільні з Костнером сцени трохи рятують картину, яка все більше скочується у позбавлений сенсу набір штампів.
Решту чудового акторського ансамблю використано відверто незадовільно. Шеф спецслужб у виконанні чудового [Олдмена->gary-oldman] тільки й може, що кричати, приймати усі неправильні рішення і робити зі своєї організації повне посміховисько. Доктор, зіграний не менш чудовим [Джонсом->tommy-lee-jones], лише сумно і безпорадно дивиться на все навколо. Лиходій у виконанні традиційного в подібних ролях Хорді Молья не зловісний взагалі. На цьому сірому тлі вирізняється хіба що помічниця негідника (Антьє Трауе), така собі термінатриця, яка вперто переслідує свою здобич.
Підсумок: цей бойовичок навряд чи чимось здивує або сильно порадує навіть фанатів жанру, але витівки героя Костнера та його дует з Гадот роблять стрічку вартою перегляду.