Більшість голлівудських фільмів про тварин здаються занадто прорахованими, такими, що експлуатують таке чудове людське почуття, як любов до чотириногих улюбленців, які для багатьох є членами сім’ї найкращими друзями. Приблизно такою є і нова картина Хальстрьома.
Вона нібито і розрахована у першу чергу на любителів собак, пропонуючи, тамуючи подих, спостерігати за тим, як рухаються на екрані по черзі п’ятеро спочатку цуценят, а потім чудових здорових собак різної породи і статі. Всі тварини виглядають і діють у кадрі дуже естетично і симпатично, тут претензій немає, дресирувальники і спецефектники попрацювали дуже добре (хоча, подейкують, не всім собакам те, як їх знімали, подобалось). З іншого боку, фільм досить безжально пропонує подивитись на відразу чотири різні собачі смерті – від вогневого поранення, від старості тощо. Тобто занадто слабкодухим собачникам і дітям, які обожнюють своїх тварин, таке не дуже порекомендуєш, бо будуть сльози. Швидше за все, на це теж розраховували автори стрічки. І ще є відверто злий жарт на адресу котів, який зіпсує перегляд любителям цих тварин.
Крім собачих кіно розповідає і людські історії, теж в значній мірі емоційно експлуататорські. Люди, на відміну від песиків, нічим особливим похвалитись не можуть, бо навіть тоді, коли їх грають професіонали на кшталт Квейда, вони зводяться переважно до штампів: перспективний юнак-спортсмен, життя якого полетіло шкереберть після травми, відважний коп, молода жінка, далека від стандартів краси тощо. При цьому основною темою, окрім собачого переселення душ, стає самотність. Здебільшого всі хазяї від неї страждають, і юнак, і полісмен, а ще пес потрапляє до такої пари, яка б краще ніколи не утворювалась.
Тому солоденький фінал з подоланням самотності, в якому ще й собака (спойлер) не помирає, за розрахунком авторів має залишити публіку у доброму гуморі. Але вдалося їм це лише частково.