Війна за планету мавп (War for the Planet of the Apes / Планета обезьян: Война). Фантастичний бойовик / трилер / драма. США. 2017. Режисер Метт Рівз. У ролях: [Енді Серкіс->andy-serkis], [Вуді Харрелсон->woody-harrelson], Джуді Грір, [Стів Зан->steve-zahn], Макс Ллойд-Джонс, Сара Каннінг.
З 13 липня стрічку “Війна за планету мавп” можна переглянути у Львові у комплексі “Планета кіно”.
Шимпанзе Цезар, лідер племені розумних приматів, не хоче воювати з людьми, проте після загибелі дружини і старшого сина виходить на стежку війни. У супроводі кількох вірних друзів він вирушає у подорож, не підозрюючи, що на нього чекає…
Є певна іронія у тому, що найрозумнішим голлівудським блокбастером літа вже вкотре стає стрічка про інтелігентних мавп. Кожна нова картина трилогії про Цезаря була трохи кращою за попередню, і саме це стосується і “Війни”.
Цезар, найперший розумний примат у світі і загальновизнаний лідер свого виду, як і раніше, бажає одного – мирно жити у лісі зі своїм чималим племенем. Тому він здебільшого проявляє милосердя щодо людей, які вперто продовжують переслідувати їх. Цього разу людський вид, який, здавалося б, знаходиться на межі знищення завдяки вірусу, який сам і винайшов, схоже, вирішив дати останній бій: добре озброєні військові загони штурмують лігвище Цезаря, а їх лідер Полковник особисто вбиває його дружину і старшого сина. Цього герой пробачати не збирається, тому вирушає у похід за особистою вендетою. Ні, він не стає схожим на свого ідейного противника Кобу, який загинув у попередній частині, а зараз з’являється у жахливих галюцинаціях Цезаря, – він хоче помститися одній конкретній людині. І при цьому робить фатальну помилку, яка коштуватиме дорого йому і усім його побратимам.
Серкіс продовжує робити дива у ролі Цезаря, цього разу виходячи на новий рівень. Його персонаж завжди виглядає стовідсотково переконливо – у битві на коні, у колі родини і, нарешті, на хресті – так, месії приматів доводиться побувати і там. Серкіс одними очима за хвилину робить більше, ніж велика частина голлівудських акторів усім, чим можуть, за цілий фільм. Фінал історії Цезаря сумний, але величний, тому цілком задовільний.
Незважаючи на статус літнього блокбастера, це надзвичайно похмуре кіно, в якому поступово створюється атмосфера повної безнадійності. Не бракує і жорстоких, кривавих сцен, проте головна жорстокість тут концептуальна: бачити агонізуючий кінець цивілізації, яка на межі смерті демонструє найгірше з того, на що здатна, у даному випадку по-справжньому болісно. У попередніх стрічках трилогії були персонажі-люди, які могли викликати симпатію. Цього разу подібне можна сказати лише про німу маленьку дівчинку, захисниками якої стають мавпи. Основний же представник людей на екрані – божевільний полковник у чудовому виконанні Харрелсона, військовий маніяк у стилі Курца. Табір, до якого потрапляють примати, надзвичайно нагадує концтабори.
Звичайно, це все ж таки літній блокбастер, тому у ньому будуть і видовищні бої, і дуже великі вибухи (не кажучи вже про спецефекти, які обслуговують мавп, що з кожним разом стають все більш вишуканими), і кумедний другорядний персонаж, і дещо схоже на хеппі-енд, хоч і не стовідсотковий. Але крім цього у “Війні” є герой, який постійно еволюціонує, питання терпимості, обов’язку і ціни перемоги, посилання на Біблію, Шекспіра тощо і ще багато чого. Це надзвичайно багате кіно, яке вражає візуально і емоційно і при цьому примушує думати, – коротше кажучи, один з найкращих американських фільмів цього року. І Серкісу давно треба дати “Оскара”, навіть якщо для цього доведеться вигадати окрему категорію.