Мята

Мята (Peppermint / Багровая мята). Трилер / бойовик. США, 2018. Режисер П’єр Морель. У ролях: Дженніфер Гарнер, Річард Кабрал, Джон Галлахер-мол., Джон Ортіз, Метод Мен, Енні Ілонзе, Хуан Пабло Раба, Тайсон Ріттер, Пелл Джеймс.

peppermint-poster

З 6 вересня стрічку “Мята” можна переглянути у Львові у комплексі “Планета кіно”.

Щасливе сімейне життя Райлі Норт (Гарнер) одного дня різко обривається: її чоловіка та дочку безжально розстрілюють наркоторговці. Злочинців затримують, проте невдовзі відпускають за браком доказів. Тоді розлючена жінка вирішує взяти закон в свої руки…

У ситуації, коли охоронці закону відмовляються виконувати свої обов’язки, людина змушена брати в руки зброю і мстити поганцям, що вбили її рідних, – досить типовий кіносюжет, чи не так? Скільки таких фільмів з’являлось у 1980-х, 1990-х… Єдина відмінність у тому, що цього разу месник – жінка.

peppermint_1

Щоправда, були картини на подібну тему і з жінками – скажімо, “Хоробра” з Джоді Фостер. І все ж таки це доволі рідкісне явище, незважаючи на те, що взагалі екшн-героїнь у сучасному американському кіно вистачає. Головну роль виконала Гарнер, якій до ролей крутих леді не звикати (достатньо згадати хоча б Електру з “Шибайголови” – а от її власну стрічку краще не згадувати). Єдине, в чому “Мята” виграє у “Хороброї” – це рівень підготовки головної героїні. Жертва нападу у виконанні Фостер просто брала до рук зброю і без особливих проблем вирішувала проблеми з досвідченими злочинцями, що виглядало трохи непереконливо. У “Мяті” ж Райлі Норт витрачає певний час на підготовку і тренування, тому її стабільні перемоги сприймаються трохи краще.

peppermint_2

Незважаючи на це, війна однієї людини, яку веде Райлі з цілою організацією наркоторговців, все одно не має нічого спільного з реальністю, але що ж поробиш, такий вже жанр. Це якраз можна вибачити, на відміну від інших – численних – гріхів фільму. Стрічка стовідсотково передбачувана, в тому числі її останні хвилини. Особистість персонажа-зрадника, в принципі, може здивувати деяких глядачів, однак він у картині настільки пасивний, що це, фактично, не грає жодної ролі. Лиходії нецікаві, слабкі й тупуваті, вкрай штамповані і з повним набором расистських стереотипів двадцятирічної чи навіть тридцятирічної давнини. Особливо вирізняються нападники, що знищили сім’ю Райлі: у кожного на обличчі татуювання, причому вони настільки характерні, ніби бандюки точно хотіли, щоб їх з першого погляду запам’ятали і потім впізнали. Взагалі, якщо не рахувати стать центрального персонажу, “Мята” здається знятою у 1980-х, і єдине, що примушує повірити у те, що це сучасне кіно, – численні нагадування про соціальні мережі, в яких обговорюються подвиги месниці (звичайно, усі на її боці).

peppermint_3

Гарнер зробила усе від неї залежне, створивши, власне, два різні характери в одній стрічці. Причому переконлива вона в обох образах – і щасливої дружини та матері, і холоднокровної й вправної вбивці (ясна річ, ефектніша вона у другому випадку). На жаль, варта уваги робота акторки загрузла у в кращому випадку пересічній, сіренькій картині, що тягне її униз.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *