Хмарочос (Skyscraper / Небоскреб). Бойовик / трилер. США, 2018. Режисер Роусон Маршалл Тембер. У ролях: Двейн Джонсон, Нів Кемпбелл, Пабло Шрайбер, Байрон Манн, Чін Хан, Кевін Ранкін, Роланд Мюллер, Ноа Тейлор, Ханна Куїнліван.
З 12 липня стрічку “Хмарочос” можна переглянути у Львові у комплексі “Планета кіно”.
Вілл Соєр (Джонсон) має оцінити безпечність найвищого у світі хмарочосу, що зветься Перлина. Власник споруди переконаний, що вона найбезпечніша у світі, але найманці, захопивши контроль над хмарочосом і влаштувавши пожежу, доводять протилежне…
Останнім часом Джонсона можна побачити переважно в комедіях, проте цього разу він обрав стовідсотковий екшн. Як і в багатьох найвідоміших фільмах жанру, його герою Віллу Соєру, колишньому агенту ФБР, який втратив ногу під час спроби знешкодити шаленця, доводиться рятувати не тільки власне життя, а й свою сім’ю, причому від одразу трьох сильних противників: банди озброєних до зубів диверсантів, вогню і – найголовніше – висоти.
Герой-одинак, який рятує рідних від злочинців у замкненому просторі, нагадує у першу чергу, ясна річ, про “Міцний горішок”, його сіквели та численні спроби копіювати. Власне, найперший “Горішок” нова картина нагадує найбільше, оскільки там дія теж розгорталась у хмарочосі. Під час перегляду згадуються й інші стрічки: класичний фільм-катастрофа про пожежу “Пекло у піднебессі” та “Неможлива місія: Протокол “Фантом”, з якого, м’яко кажучи, позичили сцену, де герой змушений повзти по стіні хмарочосу, прилипаючи руками до скляних стін. Не можна сказати, що “Хмарочос” дотягує до рівня будь-якої з трьох перелічених картин. Хоч харизми Джонсону не бракує і грати він більш-менш за останні роки навчився, все ж таки з Віллісом у розквіті сил його порівняти не можна. Тим паче що цього разу персонаж у нього надто вже одновимірний, малоцікавий і, найгірше, майже без почуття гумору, який рятує фільми велетня “Скелі” частіше, ніж його м’язи. Відчуття вторинності не залишає під час перегляду, і, мабуть, найгірше – відсутність дійсно яскравого лиходія, саме тому, що згадується “Міцний горішок” з його незрівнянним Гансом Грубером. Найманцю Коресу Бота у виконанні Мюллера до його рівня дуже далеко, він позбавлений відчуття загрози і зловісної харизми і не запам’ятовується взагалі.
Втім, у стрічці є чимало елементів, які працюють як слід. По-перше, це сам хмарочос, який є, власне, повноцінним персонажем фільму. Нове диво світу, породжене найновітнішими технологіями, справляє враження і в мирному вигляді, даючи можливість людині відчути себе птахом у небі, і тоді, коли перетворюється на вогняне пекло, кожен крок в якому може стати останнім. По-друге, кількість сцен, де героям доводиться висіти над прірвою, у картині чималенька, і майже всі вони доволі напружені, навіть якщо розумієш, що з головними персонажами майже стовідсотково нічого не станеться. “Хмарочос” можна навіть рекомендувати тим, хто боїться висоти, у якості своєрідної розважальної терапії. Нарешті, якщо у багатьох представниках жанру діють переважно чоловіки, то тут активну участь у сюжеті бере відважна і розумна дружина Соєра у виконанні Кемпбелл, а помічниця головного негідника Ксіа, яку зіграла чарівна Ханна Куїнліван, набагато жвавіша та ефектніша, ніж її бос Бота. Про спецефекти теж нічого поганого сказати не можна: хоч ними зараз і мало кого здивуєш, у форматі IMAX-3D (як у львівській “Планеті кіно” торгівельно-розважального комплексу “King Cross Leopolis”) вони справляють необхідне враження.
Підсумок: міцний середнячок, який не можна порівняти з класичними фільмами, що обігрують подібні теми і ситуації, але який, тим не менш, пропонує достатньо напружену і видовищну розвагу. Навіть при тому, що практично все, що відбувається у стрічці, вираховується ще до того, як починається основна дія, вона зайвий раз доводить, що вогонь та висота залишаються ефектними кінолиходіями – особливо якщо в наявності солідний бюджет.