КіноБлог

Як не дивно, “Горішок” № 4 сприймається навіть краще за третій, який був надто схожий на “Смертельну зброю” з дуетом білий-чорний. Четверта частина теж не вбереглася від елементів “бадді-муві”, хоча цього разу це швидше схема старий-молодий, крутий-розумний – нічого оригінального, однак спрацьовує добре. І хоча дія, як і в третьому фільмі, розгортається на великій території, а не зосереджена в одному хмарочосі, автори розумно повернули деякі з елементів першої частини: головний герой знову висить у бездонних шахтах ліфтів і лазить по вентиляційних тунелях, вирубаючи одного за одним найманців свого нового ворога.

До цих старих принад “горіхового” піджанру додано нові: збитий автомобілем гелікоптер, двобій з винищувачем, камео Мовчазного Боба, побиття Вілліса азіатською красунею і трохи молоді, з якою ділить екранний час супермен передпенсійного віку – Джастін Лонг та Мері Елізабет Вінстед. Тобто на місці усі складові міцного видовищного бойовика, і якщо стрічка не перетне стомільйонний рубіж зборів у Штатах, то тільки тому, що нині популярність і жанру, і головної зірки вже не та, що колись.

Непогано вийшов лиходій у виконанні Тімоті Оліфанта, немовби народженого для виконання ролей молодих самовпевнених нахаб-авантюристів. Звичайно, у ньому не відчувається “порода” класичних “горіхових” лиходіїв у виконанні суперакторів Алана Рікмена та Джеремі Айронса, але Оліфант добре грає і самозакоханість, і злість, і енергію персонажу – незважаючи на те, що більшість екранного часу він проводить в одній кімнаті. І план його дуже нагадує класичні “горіхові” лиходійські плани – масштабний теракт, за яким насправді стоїть великий грабунок.

Підсумок: звичайно, стрічці далеко до першого “Міцного горішка”, який давно став однією з вершин жанру – але від четвертої частини цього ніхто й не чекав. Натомість вона спокійно витримує порівняння з третьою серією і навіть з другою. Можна, звичайно, почати шукати режисерські помилки в бойових сценах чи в чисто технічних “хакерських” аспектах, однак краще розслабитись і отримувати задоволення від чистого, не перевантаженого зайвими роздумами та сюжетними лініями екшну.