Слід визнати, що друга частина “Мадагаскару” дійсно вийшла веселішою за першу. Більше влучних жартів, більше кумедних персонажів, більше сюжетних ліній – і це той випадок, коли кількість переходить у якість. Причому дорослі сміються під час сеансу голосніше, ніж діти, що теж про щось свідчить.
Якщо у першому “Мадагаскарі” четверо звірят разом вирішували питання, як вижити на острові, то у другому кожен з них має справу з власними проблемами і шукає своє місце у більш складній системі персонажів, які населяють національний парк. Щоправда, залишається таємницею, як можуть мирно співіснувати леви із зебрами та іншими копитними, однак автори, мабуть, вирішили, що з них достатньо першої частини (де, нагадаю, ставилось не зовсім приємне для дітей питання про харчування хижаків у дикій природі), тому обережно обійшли цю тему, щоб не засмучувати знову наймолодших глядачів. В результаті тон оповіді став більш легким і невимушеним, а велика кількість пародійних цитат (чого лише вартий король Джуліан у ролі Лоренса Аравійського) та жартів, які не полінувались додати від себе наші перекладачі (навіть для майдану знайшли місце) роблять з фільму видовище приємне практично для усіх, незалежно від вікової категорії і прихильності до американської анімації.
Як це часто трапляється з сіквелами, у “Мадагаскар-2” перетягли усіх персонажів, навіть другорядних і епізодичних, які сподобались публіці у першому: лемурів, мавп і, звичайно ж, пінгвінів. Саме пінгвіни найбільше усім запам’ятались у першій стрічці, тому в другій їм дали набагато більше екранного часу, а їх діалоги з мавпами, здається, найсмішніше, що взагалі є у картині. А от агресивній бабусі навряд чи було варто давати таку велику роль. Сюжетна лінія з нью-йорківцями, змушеними виживати у саванні, у фільмі не зайва і досить весела, однак постійне побиття левів бабцею – це вже виходить анекдот, навіть не розказаний вдруге, а повторений разів п’ять протягом години. Врешті-решт це просто набридає, але це мінімальний недолік.
Підсумок: дійсно смішний мультфільм з давніми знайомими героями, які, судячи з черг біля кас кінотеатрів, полюбились багатьом. Оригінального у ньому немає нічого, але добрий настрій на найближчу годину гарантований.
Переглянув учора. Кращий за перший фільм, хоча на відміну від першого великим мінусом сіквела є відсутність хорошого саундтреку. Новий ремікс головної пісні взагалі ніякий. Ще я б не сказав що король лемурів
Джуліан був аж настільки кумедним. В першому мульті він, як на мене, виглядав краще.