Венсан Кассель (Vincent Cassell / Венсан Кассель) народився 23 листопада 1967 р. на Монмартрі в сім’ї знаменитого актора Жан-П’єра Касселя. Зазвичай такі діти вже в п’ять років виходять на сцену, але Венсан анітрохи не проявляв цікавості до акторства. Після розлучення батьків він жив з матір’ю, наполовину єврейкою, наполовину італійкою, вихованою в релігійних традиціях Корсики. Вона віддала сина у католицьку школу, однак як тільки Кассель почав дорослішати, він показав свій справжній характер: до 13 років неодноразово здійснював дрібні крадіжки і навіть намагався вкрасти машину. Проте у поліцейській дільниці його знали ще й як хлопця, який може розсмішити під час складання протоколу. Венсан три роки намагався робити кар’єру циркового акробата, а потім перебрався за океан, у Нью-Йорк. Для того, щоб оплачувати оренду квартири, він вдавав з себе статую на людних алеях, натерши тіло крейдою.
Повернувшись на батьківщину, Кассель почав вчитися у великого майстра пластичного жесту Жана-Луї Барро, причому потрапив до трупи не за протекцією батька, а на конкурсній основі, чим досі пишається. У 1991 р. Венсан з’явився на знімальному майданчику стрічки “Ключі від раю”, у 1993-му знявся у фільмі свого давнього приятеля Матьє Кассовіца “Метиска”, однак його справжня акторська кар’єра почалась з “Ненависті” (1995) того ж Кассовіца – розповіді про хлопців з бідних кварталів, позбавлених майбутнього і приречених стати злочинцями. Кассель називає її першою картиною, в якій він виклався на всі сто: “Я тоді поголив голову, але коли волосся відросло, з’явилась перша сивина”. Фільм відзначили призом Каннського фестивалю за найкращу режисуру і премією “Сезар”, а Венсан, який отримав дві номінації на “Сезар” (за найкращу чоловічу роль та найкращу роботу актора-початківця), став найпопулярнішим молодим актором Франції і символом молодіжного нігілізму.
Не бажаючи перетворитись на актора однієї ролі, Кассель брався за ролі в усіх жанрах – від романтичної мелодрами (“Квартира”, на зйомках якої він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Монікою Беллуччі) до психологічного трилера (“Багрові ріки”) і містичного бойовика (“Братство вовка”). Великим хітом та культовим фільмом став “Доберман”: маловідомий голландець Ян Кунен наполіг на тому, що головного героя, злочинця з вовчою хваткою, повинен зіграти не Вел Кілмер чи Віллем Дефоу, а саме Кассель.
Актор також перевтілювався у російського шахрая (“Іменинниця”), шпигуна (“Таємні агенти”) та ковбоя (“Блуберрі”) і брав участь у багатьох англомовних проектах ([“Єлизавета”->elizabeth], “Жанна д’Арк”, [“12 друзів Оушена”->oceans-12], “Ціна зради”). Щодо голлівудських стрічок він не має жодних ілюзій: знає, що у них може розраховувати лише на ролі іноземців та лиходіїв, але розуміє, що це найлегший спосіб стати відомим якомога ширшому колу глядачів. Незабаром Касселя можна буде побачити у французькій кримінальній драмі “Ворог держави № 1”.