Знову прокатники зіпсували досить оригінальну і підходящу для даного фільму назву, замінивши її банальною, такою, на яку (на їх думку) глядач клюне найімовірніше, і яка водночас абсолютно не відповідає змісту. Сурогати – це ж не клони, їх роблять з металу та інших матеріалів, а не вирощують з людського ДНК. Отже, назва українська – суцільна брехня, майже як на виборах.
Кіно це не зовсім екшн, воно швидше претендує на звання кіна з ідеєю. На жаль, Джонатан Мостоу – не той режисер, який може знімати подібні фільми, і після “Аварії” та [“Термінатору-3”->terminator-3] це більш ніж очевидно. У сценах переслідувань він на своєму місці, але втримати інтерес до інтелектуальної, проблемної інтриги не може – не його це, він не [Олівер Стоун->oliver-stone]. Тим паче, що сценарій сам по собі його ніяк не рятує. Ідея, фактично, лише одна, хоч і актуальна для сучасного суспільства. Для того, щоб зрозуміти, що мав на увазі автор літературного першоджерела, зовсім не обов’язково читати інтерв’ю творців фільму чи прес-релізи – це розпізнається неозброєним оком. Висновки робляться нібито правильні, але дуже однобічні – з такою радикальністю і до печери довго йти не треба.
Є один цікавий момент: більша частина персонажів фільму є об’єктами маніпуляцій з боку однієї людини, яка керує ними так само спритно, як своїми численними клонами. Своєї думки у них немає – вони виконують те, що їм кажуть. То чим же відрізняється від клона показана у картині людина майбутнього, яка або охоче купує брехню, тікаючи від самої себе, або обирає інший варіант, який насправді теж виявляється самообманом? Чи варто її рятувати взагалі? У героя Брюса Вілліса є однозначна відповідь на це питання, але вона якось не здається дуже переконливою після усього, що демонструється у фільмі протягом півтори годин.
Неможливо не згадати акторський подвиг [Розамунд Пайк->rosamund-pike], справжнє обличчя героїні якої лякає більше, ніж оголені черепи сурогатів. Вілліс грає насправді непогано – у цьому фільмі він переважно займається саме цим. Всі інші залишились якось на другому плані, хоча ніхто з них по-справжньому не хибить, не псує загальне враження.
Підсумок: непоганий фантастичний трилер, але по-справжньому захоплюючим він не буде ні для любителів бойовиків, ні для прихильників серйозного кіно. Це той випадок, коли вийшло “ні вашим, ні нашим”, хоча в цілому постановка добротна і з непоганим акторством.