Аполлон-18

Мабуть, найкраще дивитись цей фільм, нічого про нього не знаючи. Звичайно, велика кількість любительської плівки у цьому випадку буде викликати подив, але залишиться якась (невелика) ймовірність того, що глядач повірить, що події на екрані справді мали місце в реальності.

apollo-18_1.jpg

Для тих же, хто знає, що це чергова “фальсифікація” на кшталт “Відьми з Блер” чи “Паранормального явища”, залишається лише оцінювати якість стилізації і слідкувати за сюжетом. Над якістю попрацювали солідно, застосувавши імітації найрізноманітніших дефектів любительської зйомки: проблеми з кадром, звуком, синхронізацією, різні перешкоди тощо. Якщо не бути великим фахівцем у цій галузі, то можна купитися на ілюзію документальності.

apollo-18_2.jpg

Зі сценарієм справи гірші: за десятиліття, яке минуло з часів “Відьми з Блер”, жанр “жахливої псевдодокументалістики” встиг обрости власними кліше, які в свою чергу базуються на усім давно відомих прийомах фантастичних трилерів і фільмів жахів починаючи ще з “Чужого”. Саме цей останній “Аполлон-18” нагадує у першу чергу. Прибульці, звичайно ж, зовсім інші, більш “реалістичні” і майже не лякають. Незважаючи на це, певну напругу авторам все ж таки вдалося створити: переважно завдяки тому, що вони весь фільм приховують справжнє обличчя інопланетян і лише атмосферно лякають підозрілими шумами, а також сопінням астронавтів у скафандрі. Якщо ж серйозно, то стрічка досить вправно використовує відразу кілька різновидів страху: клаустрофобію, страх перед невідомим і перед неминучим, не кажучи вже про елементарні, але все ще ефективні прийомі лякання.

apollo-18_3.jpg

Підсумок: картина варта перегляду, але чим менше про неї знаєш, тим краще. Художніх достоїнств у ній небагато, проте жанр псевдодокументальних жахів витримано на належному рівні, тому це, напевно, далеко не остання подібна стрічка, яка вийде на екрани світу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *