Чергова спроба повторити успіх “Мисливців за привидами”: група диваків намагається боротись з тим, що знаходиться за межами їх розуміння – привидами чи прибульцями. На жаль, результат далекий від ідеалу.
[Стіллер->ben-stiller] знову грає “найкращого у світі сусіда”, ентузіаста і оптиміста, завжди готового допомогти іншому. Як завжди у таких випадках, сам по собі він не дуже смішний, тому залежить від ситуацій, в які потрапляє. Ролі клоунів виконують здебільшого колеги Бена. Вон – типовий для цього актора заводила і гуляка, який до того ж є турботливим батьком. Джона Гілл – незграбний невдаха, який (інколи смішно) вдає з себе крутого шибайголову. Найбільш цікавий персонаж у Річарда Айоаде – хоча б тому, що, на відміну від трьох його партнерів, глядач майже не уявляє, чого від нього чекати.
Команду, як бачимо, підібрали непогану, принаймні для фільму такого жанру і тематики. На жаль, для неї не вигадали гідної справи. У першій половині картини вони знайомляться і притираються характерами, у другій борються з інопланетянами, проте обидві половини тонуть у жартах нижче поясу і в необов’язкових сценах – таких, як та, де герої безкінечно фотографуються. Є епізоди з кумедними спостереженнями – наприклад, поведінка нічного охоронця-новачка, однак більшість далекі від того, щоб викликати сміх. Є також один дійсно несподіваний сюжетний поворот, однак і він не робить погоди, тому що все, що за ним слідує, розчаровує.
Підсумок: незважаючи на добре підібрану акторську команду, фільм не можна назвати по-справжньому смішним чи захоплюючим. Хоча він теоретично може справити непогане враження на прихильників чотирьох головних виконавців.