Комедія по-українськи, ще й з західним колоритом, знята за оповіданнями Богдана Волошина. Здавалося, що може бути краще. Однак викликає картина не тільки сміх, але й смуток.
Що можна сказати про стрічку, де головний гег, що повторюється, – бик, якого вигодувала сільська пишногруда краля, яку мають всі просто таки за розкладом, і вона нікому не відмовляє? А, ще цей бик її ревнує і періодично кидається то на одного коханця, то на іншого, ганяючи селом і збільшуючи, якщо догонить, кількість дірок з боку спини. І одного хлопа він погнав так, що той біг назустріч потягу, який зупинили, через що виник міжнародний скандал. В принципі, саме цей центральний гег повністю дає уявлення про фільм. Хто, читаючи це, реготав і не міг встати, вже зрозумів, що це кіно для нього. Хто почухав голову і вирішив переглянути щось розумніше і з кращим почуттям смаку, – що ж, це його вибір.
Нібито й зрозуміло, що мається на увазі трішки божевільна картина життєрадісного простуватого гумору у стилі Кустуріци, але не вийшло. Вийшла досить неприємна картина національної алкогольної і духовної деградації, яка виглядає дуже не до часу зараз, коли всі стільки говорять про підйом національного духу, гордість за країну тощо. Нормальний персонаж у фільмі один – дівчинка, яку батько хоче бачити хлопчиком. Інші або шукають усіма можливими способами закопану вчора пляшку. Або тікають з небажаного весілля з запрошеною співачкою. Або таскають з собою людський труп, причому всюди – до родича, до нотаріуса, у шинок… Щоправда, може, ще дід був нормальною людиною, судячи з його слів, які повторює дівчинка Микола, але він вже помер.
Комедія має бути смішною, і персонажі мають поводитися не завжди розумно. Проте спостерігати за світом, який весело й безглуздо котиться у прірву, знаючи, що це твоя країна, якось не дуже смішно. Є момент пробудження чогось схожого на свідомість у одного з головних героїв у самому фіналі, але кліпнеш – і його прогавиш. І так, в наших селах пияків вистачає. І все ж таки все виглядає не зовсім так.