Люди Ікс: Апокаліпсис

Міфологія кіноадаптацій про героїчних (і не дуже) мутантів на даному етапі вкрай складна. Є вже майже класична перша трилогія, є вже теж трилогія пріквелів, є (і ще будуть) окремі фільми про Росомаху, є, нарешті, “Дедпул”… З одного боку, в одне ціле це все не складається: як би не старалися “Дні минулого майбутнього”, повірити у те, що з Фассбендера колись виросте Маккеллен, неможливо. А з іншого – без знання попередніх частин “Апокаліпсис” буде сприйматись зовсім не так, як запланували його автори.

x-men-apocalypse1


У більшості випадків картина або (без особливого успіху) розвиває вже встановлену динаміку характерів, або бавиться зі змінами динаміки, встановленої раніше, у першій трилогії. Перше стосується у першу чергу стосунків Ксав’єра і Леншера, які так чудово сприймались у “Першому класі”, а зараз звелися до кількох невиразних діалогів, усі з яких виглядають повторенням пройденого. Друге – наприклад, стосунки новачків у “школі для обдарованих”, Циклопа та Джин Грей (Софі Тернер однозначно є однією з найкращих знахідок “Апокаліпсису”), а також ще одного персонажа, появу якого не варто спойлерити, незважаючи на те, що він з’являвся у кожній стрічці про Іксів. В результаті фільм не пропонує нічого нового навіть тоді, коли йому вдається добре розважати: найкраща сцена (усі, хто переглянув картину, точно знають, яка саме мається на увазі) є розширеним повторенням однієї з найкращих сцен “Днів минулого майбутнього”. Навіть у Містік-Лоренс, яка була, фактично, головним персонажем попередньої частини, цього разу роль значно слабша: зірка робить те саме, що і в “Голодних іграх”, – надихає інших і більше нічого.

x-men-apocalypse2

Слабким місцем “Апокаліпсису” є і його заголовний лиходій. Справа і в тому, що синій грим одночасно смішний, абсолютно не загрозливий і такий, що не дає актору можливість грати. І в тому, що поганці з майже повною всемогутністю завжди були і будуть дуже монотонними: вони можуть побити кожного і усіх разом, і на цьому їх драматичний потенціал завершується. А головна проблема – Апокаліпсис надзвичайно слабко прописаний у сценарії: він залишається просто абстрактною безликою силою, яка хоче все знищити і потім правити нічим і з якою необхідно боротися. І вже однозначною лялькою він виглядає у порівнянні із завжди складним і трагічним Магнето: сцена, де Ерік робить остаточний вибір, переламуючи хід епічної битви, варта очікування, і все ж таки вона слабша за зупинку усіх ракет відразу під час Карибської кризи у “Першому класі”. Інші вершники Апокаліпсису у картині сильно недопрацьовані, про що можна лише пошкодувати, оскільки Псайлок Олівії Манн, як і Джин Тернер, – одна з кращих знахідок стрічки. У них лише кілька хвилин бойових сцен, і вони настільки слабко мотивовані, що легко переходять з одного табору в інший.

x-men-apocalypse3

Підсумок: найслабша стрічка з трилогії пріквелів (якщо їх можна так назвати), про що навіть самі автори знають і жартома висловлюють в одному з епізодів. Тим не менш, це все одно достатньо видовищний блокбастер з великою кількістю руйнувань, які будуть виглядати особливо ефектно у форматі IMAX-3D (як у львівській “Планеті кіно” торгівельно-розважального комплексу “King Cross Leopolis”).

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *