Великий дружній велетень

Здавалося б, екранізація відомої казки, трохи страшної, але в цілому доброї та зворушливої, є ідеальним матеріалом для [Спілберга->steven-spielberg], навіть при тому, що він цю тематику давно переріс і повертається до неї лише іноді. Однак, виявляється, матеріал аж надто ідеальний, щоб кіно могло чимось здивувати глядача.

the-bfg-2016_1


З технічного боку все зроблено саме так, як можна було очікувати від цього режисера, – стовідсотково професійно. Чудові спецефекти, особливо в плані технології “захоплення руху”, виразна музика, яка допомагає створювати потрібну атмосферу, ефектні декорації та костюми – усе на найвищому рівні. Головне ж достоїнство – сам велетень у виконанні Райленса, напрочуд живе, попри комп’ютерну обробку, створіння, яке поєднує риси кумедного дивака та сумного інтелігента. Єдине, що трохи заважає, – його манера розмовляти: зрозуміло, що це одна з головних характерних особливостей персонажу, проте вона досить швидко набридає і починає втомлювати. В дуеті зі свіжоспеченим “оскарівським” лауреатом юній Барнхілл, м’яко кажучи, не пощастило: на тлі настільки витонченої гри її Софія, завжди правильна та впевнена у собі, здається одновимірною навіть за стандартами казки.

the-bfg-2016_2

Зауваження виникають до самої казки і того, як її перенесено на екран. Стрічка рухається вперед дуже неквапливо. В її першій половині багато сцен, де, фактично, нічого не відбувається, однак їх компенсують сповнені справжньої екранної магії моменти, коли велетень “готує” сни. Щойно ж в хід йдуть англійська королева, генерали тощо, починається комедія не дуже хорошого смаку, до того ж з сумнівним підтекстом – принаймні для дорослого глядача наших часів. Сюжет зводиться до того, що добра й могутня імперія вторгнулася на територію іншої держави і навела там лад, переселивши населення. А привів її з собою зрадник свого народу, який залишився у виграші і зажив собі щасливо. Погіршує ситуацію те, що для того, щоб запросити імперію, використовується не по-дитячому хитра маніпуляція з розумом правительки, а також те, що велетні-людожери виглядають швидше комічними, ніж по-справжньому жахливими, не їдять людей на екрані (Спілберг передбачувано приглушив страшний аспект першоджерела), а лише говорять про це.

the-bfg-2016_3

Втім, діти на цей підтекст, звичайно ж, не звернуть уваги. Комусь з них картина може здатися занадто повільною, і все ж таки вони оцінять майстерно створену казкову атмосферу і зворушливу історію незвичної дружби.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *