Перша трилогія про Борна з [Деймоном->matt-damon] нині вважається вже майже класикою, тоді як [четверта стрічка->bourn-legacy], без нього, здобула далеко не найкращу репутацію. Чого ж чекати від п’ятої, де знову повернувся старий добрий Борн Метта?
Приблизно того ж, що й від першої трилогії: карколомних погонь на вулицях міста (справляють враження втеча Джейсона на мотоциклі у першій третині стрічки та погоня у Лас-Вегасі в останній) та швидких жорстких бійок, де герой без особливих зусиль вирубає відразу кількох тренованих опонентів (особливо вдався фінальний бій з агентом-кілером). Однак, як би добре екшн-сцени не були поставлені, вони не компенсують того факту, що історія Борна завершилася один фільм тому, і єдина причина, чому його знову покликали, – типове голлівудське бажання підзаробити ще. Заголовний герой у цей сюжет потрапляє зовсім випадково і відразу ж знову стає мішенню для спецслужб, які помилково підозрюють його у викраденні важливої інформації, до якого він зовсім не причетний. У нього не дуже багато екранного часу, він зовсім мало говорить, і вираз обличчя актора майже не змінюється. І, чесно кажучи, вміння персонажа виплутатися з будь-якої ситуації трохи стомлює.
Кіно помітно покращується, коли Борна в кадрі немає. [Джонс->tommy-lee-jones] добре впорався з роллю підступного начальника ЦРУ з численними брудними секретами, якому Джейсон потрібен виключно мертвим. [Кассель->vensan-kasselle] яскраво зіграв безжального агента-вбивцю, який вперто переслідує героя, оскільки має особисту вендету. Різ Ахмед переконливий у ролі комп’ютерного генія-зірки зі свіжою розрекламованою версією соціальної мережі, яку дуже хочуть використати спецслужби (ця сюжетна лінія мало не цікавіша за біганину за Борном). Однак найкраще запам’ятовується цьогорічна “оскарівська” лауреатка [Вікандер->alicia-vikander], чия керівниця кібервідділу ЦРУ вийшла мало не другим головним персонажем поруч з Борном. Озброєна неабиякими амбіціями, досконалим знанням комп’ютерних технологій і очима оленятка Бембі, вона впевнено веде власну гру, яка може бути на користь Джейсону чи навпаки, і явно з’явиться у продовженні, якщо його, звичайно, будуть знімати.
Підсумок: далеко не найгірший сіквел цього року, який, тим не менш, не наближається за якістю до перших трьох картин про Борна. Втім, любителі персонажа і виконавця певну порцію задоволення мають отримати.