У знятих за відеоіграми фільмів далеко не найкраща репутація – в плані і критичних відгуків, і касових зборів. Чи підтвердила її нова картина “Кредо вбивці”? Однозначно.
А з цього могло вийти дещо варте уваги. Рішення розмістити дію паралельно у сучасності і середньовіччі було перспективним – варто згадати першого “Горця”, який використав цю формулу з чималим успіхом. Тільки там йшлося про чоловіка, який прожив багато століть, і образ розкривався саме через минуле героя. У “Кредо” ж як ніколи обмежений слабким сценарієм [Фассбендер->michael-fassbender] грає сучасного героя і його далекого предка, пригоди якого нащадок може переживати завдяки генетичній пам’яті і одній хитромудрій машині. В результаті у невдячному становищі опинилися “обидва” Майкли. Стародавній час від часу б’ється досить видовищно, проте його історія і мотивація майже не розкриті. А сучасний присутній у сюжеті просто тому, що він нащадок, чиїми прихованими знаннями хочуть скористатися недобрі люди. З таким матеріалом навіть актор рівня Фассбендера не в стані зробити щось гідне, це вам не Магнето.
Решта акторів ситуацію не рятують. У [Котіяр->marion-cotilliard] героїня ще більш ніяка, у неї сюжетна функціями здебільшого обмежується поясненнями подій глядачам і головному персонажу. [Айронс->jeremy-irons] може зіграти загадкового чоловіка з поганими намірами навіть уві сні, і, здається, саме це він робив тут. Лише Ремплінг у свої лічені екранні хвилини оживляє екран, переконливо граючи пихату крижану безжалісність. Що ж стосується екшну, у флешбеках є непогані моменти, а сучасні бойові сцени зовсім нецікаві. Про фінал з бездарним “кліфхенгером” для можливого (вже неможливого) сіквелу краще не згадувати взагалі.
Підсумок: не найгірша екранізація відеогри (що є невеликим компліментом), але і не найкраща, яка, незважаючи на присутність запрошених зірок, навряд чи сильно зацікавить когось, крім великих любителів даної комп’ютерної забавки.