Голлівуд полюбляє знімати фільми про себе, не нехтуючи не дуже красивими сторінками своєї історії – такими, як, наприклад, “чорний список” 40-50-х, коли студії відмовлялись давати роботу членам комуністичної партії. От і “Трамбо” – це у першу чергу не байопік у традиційному розумінні, а стрічка про боротьбу за свободу поглядів і свободу творчості.

