Важко уявити щось більш далеке для пересічного українського глядача, аніж казино. Попри майже двадцять років вільного розвитку ринкової економіки такі заклади є для більшості громадян такою ж ознакою “нових українців”, як дорогі іномарки, черевики зі шкіри страуса та годинники вартістю в зарплату середньостатистичного вчителя за все його життя. Прості ж люди витрачають гроші на ігрових автоматах, салони яких поширюються великими українськими містами неначе хмара сарани.



