Якщо згадати першу частину “Дарів смерті”, то її можна назвати мало не експериментальною: чималий її шматок йшов майже без дії і нагадував “екзистенціальну драму самотності юних героїв у ворожому світі”. Тому частина глядачів від неї плювалася, а частина ставила вище за інші серії. З другою настільки полярних оцінок не буде точно: тут править бал дія, дія і ще раз дія – тобто те, що подобається майже всім, особливо якщо подано масштабно й видовищно, з Imax-3D технологіями (саме в такому форматі стрічку можна переглянути у львівській “Планеті кіно” торгівельно-розважального комплексу “King Cross Leopolis”).
