Фабрична дівчина (Factory Girl / Девушка фабричная). Біографічна драма. США, 2006. Режисер Джордж Хікенлупер. У ролях: Сієнна Міллер, Гай Пірс, Хайден Крістенсен.
…Еді Седжвік, Еді Седжвік. Щось знайоме. А хто це?
Справді, хто ж вона така? Мабуть, на це питання не змогла б відповісти й сама Еді. Спочатку – проста, але здібна художниця, потім – муза злого генія і, нарешті – наркоманка. У неї був вибір… але промені слави і бажання безпосередньо впливати на мистецтво, виявились теплішими за радості життя! Звичайно, Еді Седжвік – зірка свого часу, але така маленька, що її спалах і згасання навіть не встигли помітити.
Спочатку все починалось досить радісно і так би й закінчилось, не зустрінь вона в один прекрасний день Енді Ворхолла. Новатор в мистецтві, цей вічний шукач і нетрадиціоналіст здобув собі славу завдяки незвичним на той час портретам знаменитостей (від Мерилін та Елізабет до Елвіса та Жаклін). Насправді ж, сам Ворхолл свої роботи мистецтвом ніколи не вважав і навіть пропонував кожному, хто цього забажає, спробувати розфарбувати своє фото різними фарбами. Гарна порада, особливо якщо враховувати, що він зробив це першим у світі.
Холлі Голайтлі, а саме так називали Еді (прошу не плутати з героїнею фільму і книги «Сніданок у Тіффані»), швидко стала музою Ворхолла, а це ознаменувало собою відмову від всього, що вона любила й шанувала. Спочатку Еді відкинула вбік малювання, згодом перестала дзвонити рідним і, зрештою – підсіла на наркотики… Це стало початком кінця.
О кінематографе, скільки людських долей ти зламав!
Сьогодні модно знімати фільми про музикантів та акторів, біографія яких шокує, – тобто про тих «зірок», що перепробували у своєму житті все (зазвичай, спиртне і наркотики). Тому, як мені здається, і виник інтерес до майже непомітної кінозірочки на ім’я Еді Седжвік. Екранізована історія її життя – ще одна спроба Голівуду показати скалічену долю особистості, або неможливість протистояти хвилі, що збиває з ніг; насправді, ми навіть не підозрюємо, скільки таких «фабричних дівчат» пройшли дорогою слави, але так і не побачили своїх імен на афішах кінофільмів.
Колишня пасія Джуда Лоу, Сієнна Міллер, вирішила доказати всім неприхильникам, що незважаючи на молодий вік і численні романи з красенями, вона – панночка серйозна, а тому зможе втілити на екрані трагічний образ Еді. І справді, Сієнна зовні дуже схожа на Седжвік, хоча у мене чомусь виникло таке відчуття, що роль ця не для неї – розумієте, зарано ще молодій «іконі моди» та кумиру підлітків Великобританії лізти у світ драматичних актрис і претендувати на щось більше, ніж вона має. Коротко кажучи, не її це амплуа, от і все.
Знаючи фільми з Гаєм Пірсом, в ролі дивного Ворхолла чомусь, уявляла будь-кого, але зовсім не його. Вічний герой фільмів-трилерів у «Фабричній дівчині» постає зовсім іншим – таким-собі художником і мамієм, що живе на грані успіху та наркотиків. Енді Ворхолл у його виконанні – жертва обставин, що склались навколо; про таких іноді кажуть: жив собі спокійно, нікого не чіпав, а тут на тобі – з’явилась якась Еді Седжвік і круто змінила життя. Весь фільм Енді тільки злякано дивиться на себе в дзеркало та з відчуженим поглядом робить кіно. А де ж справжня жага творчості і пристрасть, від якої кров закіпає у венах? Сумніваюсь, що революція в мистецтві ХХ-го століття відбувалась з байдужим виглядом обличчя самого художника. У цьому випадку, не розумію, чому режисер показав його, не побоюсь цього слова, «маніакально зацикленим» на собі.
Незважаючи на всі недоліки, справжньою родзинкою «Фабричної дівчини» є поява в одній з другорядних ролей Скайвокера, ой, – Хайдена Крістенсена. Після тривалої перерви, актор знову взявся за роботу, тому чекайте на прем’єри з його участю вже цієї весни. Хоч у фільмі красунчик і грає коханця Еді Седжвік, для справжніх цінителів чоловічої краси це не стане перепоною, а навіть навпаки – стимулом для перегляду стрічки. Споглядаючи красу, ми самі стаємо красивішими.
Все-таки, раджу не сприймати фільм як достеменність, адже ніхто не знає сьогодні, якими насправді були Ворхолл і Седжвік. І до написаного хочу додати тільки одне: «Болото» мистецтва затягло їх!