Приклад того, наскільки добре зробленим може бути трилер, сумний фінал якого відомий заздалегідь – принаймні тим, хто трішки знає історію. Подібна особливість сильно підрізає потенціал фільму саме як представника цього жанру, натомість дає можливість трохи розширити жанрові межі, додавши певну дозу драми.
Стрічка не вбереглася від ідеалізації головного героя, який вийшов занадто бездоганним, щоб бути по-справжньому реальним і переконливим. Хоча [Круз->tom-cruise] непогано виглядає у ролі чоловіка рішучого, розумного та практичного, і він навіть знову здійснив великий акторський подвиг – сховав свою білозубу посмішку дуже-дуже далеко, від чого і образ, і картина в цілому сильно виграли. Добре, що Том іноді нагадує всім, що він ще й актор, бо за його стрибками на канапі та Ітанами Хантами про це можна забути. Втім, минулого року він вже раз про це нагадував – у [«Громі в тропіках»->tropic-thunder], за яких його навіть номінували на «Золотий глобус».
Інший суттєвий плюс – це те, що Гітлера у фільмі показано зовсім не біснуватим ідіотом, яким його всі звикли бачити на екрані ще з часів «Великого диктатора» Чапліна. В «Операції» він більш тихий та зловісний, ніж у більшості стрічок, і зовсім не схильний до шаленства і клоунади. Звичайно, він не Ганнібал Лектер, але, схоже, щось подібне автори намагались з нього зробити – це ж трилер, врешті-решт, де головний лиходій повинен бути небезпечним і страшнуватим. Один з найсильніших моментів стрічки – всього одна телефонна розмова з Гітлером, яка вирішує конфлікт на користь Адольфа та його прибічників. Вона остаточно пояснює, чому саме Гітлер був центральною мішенню замаху, і мимоволі наводить на роздуми про те, наскільки великою може бути влада однієї людини над розумами мільйонів інших. З-поміж інших акторів найбільше запам’ятовується Вілкінсон у ролі хитрого Фромма.
Підсумок: якісний трилер з міцною режисурою та добрим акторством – черговий розважальний урок історії від «фабрики мрій».